1.3 Бальзак як теоретик і практик реалізму

Оноре де Бальзак увійшов до світової літератури як видатний письменник-реаліст. Його приналежність до цієї доби - беззаперечна. Адже, Бальзак відіграв велику роль у розвитку літератури XIX століття та формуванні нової реалістичної естетики. Основні принципи своєї творчості Бальзак сформулював у "Передмові до "Людської комедії "в 1842 р. Та визначив її як маніфест реалістичного мистецтва Франції.

В основу його методу покладена науковість, на природодослідників Ж. Кювє, Г. В. Лейбніца та Ж. Л. П. Бюффона. Бальзак зіставляв світ природи з людським суспільством, але стверджував, що світ людей складніший.

Бальзак стверджував, що хоча суспільство і роз`єднане на прошарки. Але, все ж таки людей об`єднує історія, культура, традиції тощо. Суспільство не може функціонувати без людей, а люди без суспільства. Суспільство - організм, який залежить від навколишнього середовища. Тобто під впливом життєвих обставин, подій змінюються прояви людини та суспільства вцілому.

Творчий метод письменника

1. На фоні реальних спостережень із життя суспільства з`являлися бальзаківські герої - яскраві, талановиті, неординарні особистості;

2. Бальзак над персонажем працював у три етапи:

- створював образ людини;

- збирав весь матеріал в одне ціле;

- персонаж стає втіленням Бальзаковської ідеї.

3. Все, що відбувається у творах, результат багаточисленних обставин та їх наслідків у подальшому житті людей.

4. Схильність до контрастів і перебільшень.

5. У романах міститься багато описів.

Бальзак - засновник критичного реалізму у Франції. Займався вивченням, дослідженням, аналізуванням явищ та обставин, які трапляються у житті кожної людини та їх вплив на її подальше життя [2, c. 46].

Саме він почав плідно розвивати у французькому реалізмі такі види романів як соціальний, соціально-побутовий та філософський.

Бальзака називають майстром соціального реалістичного роману. Дійсно, у своїх творах письменник розкриває характер людини і через її домашній побут, і через її стосунки із суспільством. Змалювання обраних персонажів крізь призму філософських проблем свідчить про наявність романтичного струменя у творчості французького романіста.

Людина виступає у Бальзака як головний обєкт реалістичної повісті або роману, вона перестає бути відділеною від суспільства. Адже, на прикладі одного персонажу виявляються проблеми всього суспільства. Так на прикладі батечка Горіо читач дізнається як збагачуються і як розоряються люди в буржуазному суспільстві. А на прикладі Гобсека -- як пристрасть до накопичення грошей пригнічує в буржуа людські моральні цінності.

Бальзака цікавило не тільки взаємовідносини людей, а й історія сучасного суспільства. Саме історія людських взаємин, історія людського суспільства стає змістом романа.

Бальзак стверджував, що істориком повинно бути саме французьке суспільство, і відводячи собі -- авторові -- роль секретаря, він водночас заявляв, що роман повинен бути "кращим світом", письменник -- дорівнюватися державним діячам, оскільки він висловлює певну думку про "людські справи", дає "філософію історії", виходячи з "цілковитої відданості принципам".

Оноре де Бальзак проникав у роздуми й серця близьких і чужих йому людей різних класів суспільства, різного віку і професій. Письменник в новелі "Фачіно Кане" розповідав про те, як він цьому вчився. Він вдивлявся в незнайомі обличчя, ловив обривки чужих розмов, він привчав себе жити відчуттями і думками інших людей, відчував на своїх плечах їх поношений одяг, на своїх ногах їх діряве взуття, він жив в чужій обстановці убогості, або розкоші, або середнього достатку. Він сам ставав то скнарою, то марнотратником, то неспинно пристрасним шукачем нових істин, то дозвільним шукачем пригод. Саме з такого проникнення в чужі характери і вдачі починається реалізм [2, c. 63].

Попередники Бальзака вчили розуміти самотню людську душу, що страждає. Бальзак відкрив щось нове: цілісність, взаємозумовленість людського суспільства. Бальзак у кожному прошарку суспільства виявляє щось істинне, прекрасне.

Бальзак зауважував, що до нього зображували чоловіків і жінок, а він зображує чоловіків, жінок і речі. На це останнє він звертає особливу увагу, оскільки речі -- це той предметний світ, який оточує людину і свідчить про її соціальне становище, про рівень її освіченості, про її культурні запити, про її духовний склад, про той соціальний світ, у якому вона живе. Саме цей звязок людини зі соціальними та часовими координатами і є відкриттям реалістичного мистецтва. На думку письменника, людина звязана з довкіллям, як устриця з тією скелею, до якої вона приліпилась.

Щоб відтворити історію і філософію сучасного йому суспільства, Бальзак не міг обмежитись жодним романом, адже він прагнув змалювати суспільство у всіх його проявах. "Людська комедія" -- це цикл романів, звязаних одним грандіозним планом. У більшості романів -- свій закінчений сюжет, своя завершена ідея, хоча персонажі, і первинні і другорядні, постійно переходять з роману в роман.

Читач бачить люблячого, мислячого та обуреного автора, який втілювався у кожний образ, в рух подій та обставин в житті кожного, в катастрофах і в духовних зльотах його героїв.

Оноре де Бальзак - геніальна постать у світовій літературі. Він - справжній син своєї доби. Як кожний геній, він височить над нею і водночас міцно у неї вкарбований. Він - частка тодішнього життя, не сторонній спостерігач, а як сам про себе сказав, " лише інструмент, на якому грають обставини".

Майже всі біографи порівнюють його з імператором Наполеоном. Адже, Бальзак в літературі й справді схожий на Бонапарта в політиці - та сама грандіозність задумів, та сама готовність іти до кінця, і той самий невтримний авантюризм.

роман бальзак реалізм література