2.1 Творча історія "Людської комедії"

"Людська комедія" - це грандіозна соціальна епопея, яку знає весь світ. В ній Бальзак описав життя суспільства: процес становлення і збагачення французької буржуазії, побут, звичаї та філософію людей, що сповідають віру лише в одного бога - гроші. Він дав драматичну картину людських пристрастей, породжених багатством і бідністю, жаданням влади й повним безправям і приниженням. "Людська комедія" - художня енциклопедія, яка розповідає читачу про суспільство в усіх його проявах. Оноре де Бальзак працював над створенням "Людської комедії" більше 20 років. У цих творах письменник прагнув утілити художнє узагальнення життя французького суспільства періоду 1816-1848 рр.

"Людська комедія" складається з 98 романів і новел та є історією життя Франції другої чверті XIX століття. В "Людській комедії" Бальзака міститься більше двох тисяч значних і всебічно досліджених персонажів. І ми знаємо про кожного з них все необхідне: походження, батьків, друзів, ворогів, колишні і справжні доходи та заняття, точні адреси, обстановку квартир, вміст гардеробів і навіть імена кравців, в яких зшиті костюми.

Бальзак створює світ "Людської комедії" по аналогії з дійсним світом. Він написав в "Передмові" до епопеї "Моя праця, має свою географію, свої сім`ї, свої місцевості, обстановку, діючих осіб...". Виконуючи це завдання, письменник не може залишатися безпристрасним споглядальником, - він повинен дивитися на себе, як на "вчителя людей". "Персонажі живуть тільки в тому випадку, якщо вони є повним відображенням свого часу", -- вказує Бальзак. А для того, щоб розкрити в творі дійсність у всій її правді, "показати людей і матеріальне втілення їх мислення", необхідно "вивчити основи або одну загальну основу цих соціальних явищ, охопити приховане значення величезного скопища типів, пристрастей, подій". Історія бальзаківських героїв, як правило не закінчується у фіналі того або іншого твору. Переходячи в інші романи та новели, вони продовжують жити, переживаючи зльоти або падіння, надії або розчарування, радощі або муки, так як живе суспільство, складовими якого є вони. Взаємозвязок цих "героїв, що повернулися" скріплює фрагменти грандіозної фрески, породжує багатоскладову єдність "Людської комедії" [1, c. 162].

Разом із героями автор звертається і до тем, які намічені в одному з творів і мають своє продовження в інших творах, перегукуються з основною проблематикою епопеї. Центральною темою "Людської комедії" є тема згубної влади грошей, ненаситної гонитви за наживою. Саме гроші спотворюють стосунки між людьми, роблять предметами торгу найцінніші людські якості -- любов, дружбу, нівелюють роль сімї, науки, мистецтва. Людська комедія - перлина світової літератури, аналогів якій немає і не буде. Адже, щоб створити цей шедевр повинно бути генієм. Дійсно, Оноре де Бальзак мав не лише талант створити цикл романів та поєднати їх, а й був повністю відданий своїй справі. Над "Людською комедією" працював протягом всього короткого життя. Слід надати йому належне, адже, щоб створити такий грандіозний та всеохоплюючий твір, іншим не вистачило б і десятьох життів.

Коли знайомимось з визначенням "Людської комедії", найчастіше трапляються два визначення: цикл романів та епопея. Твір-епопея -- роман або цикл романів, в яких зображуються значні історичні події, що висвітлюють різнобічне життя народу, класову боротьбу суспільства, складне поєднання доль багатьох діючих осіб. Цикл романів - сукупність романів, які не пов`язані між собою сюжетом. Якщо поглянемо на "Людську комедію", то багато творів не мають між собою зв`язку. Наприклад, ні сюжети, ні проблематика, ні спільні герої не пов`язують між собою романи "Шуани", "Блиск і злидні куртизанок" та "Шагренева шкіра". І таких прикладів можна навести чимало.

У більшості романів - свій закінчений сюжет, своя завершена ідея, хоча персонажі, і першорядні й другорядні, постійно переходять із роману в роман. Ми розстаємося з Ростиньяком в 1819 році, щоб зустріти його пізніше в різні роки, щоб довідатися (в "Банкірському будинку Нусингена"), як він завдяки шахрайській маніпуляції розбагатів, щоб побачити (в "Справі про опіку") його хитрі кроки до подальшого процвітання, щоб зустріти його (в "Втрачених ілюзіях") у тій самій компанії паризьких аристократів, яка всього за три роки до цього була йому недоступна.

Сміливість і масштабність задумів -- ось що характеризує творчість Оноре де Бальзака. Найвидатнішим його звершенням стала епопея "Людська комедія" -- велетенський цикл прозових творів. Критичне ставлення до сучасності примусило письменника наполегливо визначати дійсність, зрозуміти рушійні сили історичних змін, що відбувалися на його очах. На початку 30-х років у Бальзака виникає задум створити цикл романів, в яких він хотів змалювати сучасну йому Францію, дослідити суспільство, визначити рушійні сили його розвитку, основні типи і характери людей, яких це суспільство сформувало [6, c. 57].

Коли Бальзаку було 30 років, він прийшов до думки обєднати в одній епопеї всі свої романи. Надалі він включив в свою серію і твори, написані раніше, переробивши їх, змінивши ряд ситуацій і імен героїв. У цих творах він планував висвітлити все життя сучасної йому Франції. В нових романах Бальзак планував звертатися до вже знайомих читачеві персонажів. Через рік він докладно описував у Чужинці, яким грандіозним монументом стане його твір, коли він завершить його. Чужинка - це лист Оноре де Бальзака, який був звернений до Евеліни Ганської. Цього загадкового листа без імені й зворотної адреси, Бальзак підписав псевдонімом "Чужинка".

Першим кроком на шляху створення "Людської комедії" стало звернення Бальзака до розроблення соціально-побутових та психологічних спостережень. Бальзак планував спершу створити "Етюди про звичаї", які зображуватимуть всі соціальні явища так, що ні одна життєва ситуація, жодна фізіономія, жоден чоловічий або жіночий характер, жоден устрій життя, жодна професія, жоден із шарів суспільства, жодна французька провінція, нічого з того, що відноситься до дитинства, старості або зрілого віку, до політики, правосуддя, війни, не буде позабуто. Коли все це буде здійснено, історія людського серця, простежена крок за кроком, історія суспільства всебічно описана. Отут не знайдуть собі місця вигадані факти, я стану описувати лише те, що відбувається всюди".

Наступним був другий ярус - "Філософські етюди", тому що після наслідків треба було показати причини. " Я покажу в "Етюдах про звичаї" розмаїття почуттів і плин життя. В "Філософських етюдах" я поясню, звідки почуття, у чому життя, які сторони та які умови, поза якими не можуть існувати ні суспільство, ні людей; і після того як я огляну поглядом суспільство, щоб його описати та винести йому вирок". Саме так, згідно з літературними джерелами, думав Бальзак, створюючи крок за кроком свій крупно масштабний твір. Таким чином можна сказати, що в "Етюдах про звичаї" укладені індивіди, перетворені в типи, в "Філософських етюдах" - ці типи зберігають індивідуальні риси. Усьому Бальзак додав життя: типу, зберігаючи в ньому індивідуальні риси; індивідові, перетворюючи його в тип. Він вдихнув думку у фрагмент, а в думку вдихнув життя індивіда.

Пізніше, після наслідків і причин, прийшла черга до "Аналітичних етюдів" (до складу яких входить "Фізіологія шлюбу"), тому що після наслідків і причин повинні були бути визначені початки речей. Характери - це спектакль, причини - це лаштунки й механізми сцени. Початок речей - це автор; але в міру того як здобуток досягає висот думки, воно, немов спіраль, стискується й ущільнюється. Якщо для "Етюдів про вдачі" було потрібно двадцять чотири томи, то для "Філософських етюдів" потрібно було всього пятнадцять, а для "Аналітичних етюдів" - лише девять томів [6, c. 45].

Саме так, крок за кроком, глибоко аналізуючи кожний крок, кожне питання, кожного персонажа Бальзак поступово наближався до своєї мети створення крупномасштабного твору, який мав стати шедевром не лише у сфері літератури, але й історії вцілому.