Вступ

Звернення до мови творів О. Гончара, письменника, що «кожне слово, кожну фразу…виважує найвищою мірою відповідальності», не випадкове, оскільки його проза - яскраве явище не лише в історії української літератури, а й в історії української літературної мови. «Продовживши традиції жанру, О. Гончар відобразив у своїх творах новий етап її розвитку, збагатив лексику й фразеологію новими відтінками, розкрив і реалізував її глибинні можливості»[10,206].

Осягнути в повній мірі складний поетичний світ О. Гончара, цей колосальний художній концентрат спресованого часу й філософської думки, розколотий, розтерзаний, розбалансований циклонами історії світ людського буття, який художник прагне ідейно та естетично гармонізувати, неможливо без проникнення у внутрішню структуру його творів - мову.

У творах Олеся Гончара, видатного українського письменника, вагоме місце посідають ономастичні мовні засоби. Ономастичний простір творчості Гончара складається з численних власних назв українського ономастикону й іншомовних пропріативів. Найбільш частотними у ньому є антропоніми (прізвища й особові імена) - виразні засоби матеріалізації історико-філософської концепції дійсності й життєвого ідеалу письменника. Їх ми і будимо розглядати.

Антропоніми, як і топоніми та гідроніми, - це документальні фактори у творах Олеся Гончара, шматочки дійсності. Пропущені через свідомість і сферу чуття письменника, вони передають часо-просторовий зріз відтворених подій, несуть у собі відбиток складної діалектики обєктивного й субєктивного в мисленні автора, баченні й оцінці ним змальованих суспільних явищ.

У щоденникових записах воєнних літ численні топоніми України, ойконіми - Харків, Кобеляки, Полтава, Кременчук, Бородаївка, Матронівка, Кіровоград, Калинівка, Семенівка, Первомайськ, Соколівка, Степанівка, Зелені Кошари, Шкарбінка, Малий Козачий Яр, Катеринівка - та гідроніми - Дніпро, Ворскла, Інгул, Дінець, Буг - з документальною достовірністю передають рух наступаючої армії, у складі якої перебував Олесь Гончар. Вони важливі в змалюванні картин горя і страждань, які приніс німецький фашизм на українську землю.

Публіцистична майстерність Олеся Гончара у використанні ономастичних одиниць виявляється у створенні такого збірного факту-образу явищ, ситуацій, соціального типу, який фіксується в суспільній свідомості як загальноприйнятий образ суспільної поведінки й водночас як критерій її оцінки. Частина власних назв з розкриленою автором-публіцистом семантикою, стає не тільки художнім здобутком митця, а й національної культури народу.

У творчості Олеся Гончара можна знайти багато прикладів того, як оніми Україна, Дніпро, семантизуючись, стають уособленням рідної землі, держави, символом таланту й непокірного духу українського народу.

Уживання великої й малої літери у формі множини виділених антропонімів у Гончара повязане з емоційним планом сприйняття імені, позитивними чи негативними експресіями. Очевидно, тут знаходять своє відображення традиції символічного використання в художній літературі великої букви на позначення величного, прекрасного в людській особистості, а мала літера відтворює негативне ставлення автора до позначуваних явищ дійсності. До того ж, при переході власної назви в загальну, до мотиву узагальнення ще й долучається відтінок презирства.

Наявність у лексичному складі прози О.Гончара такого обємного і різноманітного за способом вираження прошарку, як антропонімія,специфіка семантичної структури та функціонування якої в художньому тексті визначили її виняткову важливість у реалізації авторської концепції світовідчуття і світобачення, розвязання ним естетичних проблем обґрунтовування ознак індивідуального стилю митця, обумовила актуальність обраної теми.

Власними назвами займались такі мовознавці, як В. Болотов, Д.Г. Бучко, В. Галич, В.О. Горпинич, Ю. Цимбалюк, Е.Б. Магазанік, Л.Т. Масенко, К. Цілуйко, Ю.К. Редько, А.А. Реформатський, С. Роспонд, А.В. Суперанская, М.Л. Худаш і багато інших.

Мета роботи полягає у висвітленні та розгляді власних назв у романі О. Гончара «Циклон».

Для досягнення поставленої мети були сформовані такі завдання:

1.Загальні відомості про власні назви. Ономастика, як обєкт лінгвістичного опису.

2. Власні назви у романі О. Гончара «Циклон».

гончар циклон власна назва ономастика