Вступ

Творчість Гюстава Флобера - одна з вершин французької літератури доби реалізму та одне із характерних виражень нового етапу розвитку цього напряму у Франції. Від реалістів попереднього періоду письменник успадкував критичне відношення до буржуазної сучасності та різко посилив його. Багато французьких дослідників навіть відмічали,що ненависть Гюстава Флобера носить характер душевного захворювання, деякої ідеї фікс.

Вже в отроцтві з усією очевидністю проявляється головна особливість світосприйняття Флобера, що визначила згодом пафос і спрямованість всієї його творчості. "Яка ненависть до всякої вульгарності! Які пориви до всього високого!" - Згадує Флобер про свої ранні роки. "Дві речі підтримують мене - любов до Літератури і ненависть до Буржуа", [10] - скаже він вже в пізні роки, немов би стверджуючи непорушну сталість головних стремлінь і почуттів всього свого життя. Ненависть до вульгарності, постійна, незнищенна, посилюється з роками, поширювана на всі сфери громадського та приватного життя буржуа - істоти жадібної та егоїстичної, жорстокої і боягузливої, бездарної і бездуховної." Двонога тварина без піря, яка мені здається одночасно індиком і шулікою " - таким представляється Флоберу буржуа незабаром після державного перевороту, вчиненого Луї Бонапартом в грудні 1851." Фальшива армія, фальшива політика, фальшива література, фальшивий кредит, навіть куртизанки - і ті фальшиві", - підсумовує Флобер, підбиваючи підсумки краху буржуазної імперії, що наступив в 1870 р. Називаючи себе буржуазофобом, письменник одного разу зізнається: "Якщо у мене забрати ненависть, я скулюся як лялька, з якої вийняли стрижень, що тримає її " [10].

Реізов Б.Г. в Флобері бачив одного з перших французьких письменників, який намагався зєднати досягнення природничих наук з художньою творчістю і одночасно йшов до своєрідної теорії "мистецтва для мистецтва", яка була для нього "засобом самооборони від міщанських смаків критики", від посередності звитяжних буржуа Другої імперії.

Ставши чи не головним стимулом літературної діяльності Флобера, ця ненависть спонукає його, до всебічного і поглибленого дослідження соціальної природи буржуазії, її ідеології, психології, моралі. Бо тільки до кінця пізнавши противника, письменник може винести йому нещадний у своїй суворій обєктивності вирок. У цьому вироку неважко виявити живий звязок з антибуржуазним пафосом "Людської комедії", заснованої на складному сполученні традиційного і новаторського начал. Бальзак "помер. коли суспільство, яке він знав, почало розпадатися. З Луї Філіпом пішло щось таке, чому немає повернення, - пише Флобер. - Тепер потрібні інші пісні " [11].

Свою головну мету Флобер бачить і у тому, щоб захистити " інтереси духу", захистити літературу від згубного впливу буржуазії. Звідси став тепер хрестоматійним його образ " вежі зі слонової кістки", що піднімає художника над господарями життя - буржуа: " Закриємо двері, піднімемося на самий верх нашої вежі зі слонової кістки, на саму останню сходинку, ближче до неба. Там деколи холоднувато. зате зірки світять яскравіше і не чуєш дурнів". Однак бажане самітництво в піднебессі не вдається Флоберу: " цвяхи чобіт " тягнуть його " назад до землі" [8]. Своїми творами художник - реаліст незмінно виявляється втягнутим у вирішення злободенних проблем сучасності

Флобер спостерігав за буржуазією в період її остаточного формування, яка стала синонімом вкоріненої вульгарності. Письменник, детально дослідивши буржуа, достовірно описав побут та стосунки, звичаї та життя такого ненависного для нього суспільства.

Реалісти до Флобера ще могли, як здається, надихатись сильними характерами зображати героїв, що мріють служити на благо суспільства. Для них проблема "втрачених ілюзій" - це конфлікт між піднесеним прагненням та конформістським середовищем, яке або гасить це піднесення, або ламає людину фізично.

У Флобера немає таких героїв. Мало того, що його героям характерна безвольність, але і його погляди на сучасну людину в цілому дещо песимістичні. Тому традиційна колізія невідповідності ідеалів та дійсності набуває у Флобера нові трагічні аспекти. "Пані Боварі” - нещадне дослідження звичаїв французької провінції, скрупульозний аналіз підкреслених дрібних, вульгарних почуттів.

Саме тому актуальність дослідження зумовлена тим,що сучасне суспільство дуже схоже на буржуазне. І в нашому життя проявляються риси вульгарності, злоби, ненависті та бездумності.

З такою ж майстерність Г. Флоберу вдалось донести до читача долю зіпсованої буденністю, наївної та мрійливої жінки. Він показав як тогочасні реалії можуть вплинути на долю "дівчини з великими запитами" та зруйнувати її життя. Такою перед нами постає головна героїня роману "Пані Боварі” - Емма.

Тому мета дослідження полягає у розкритті впливу суспільства на життя головної героїні, а також у розкритті її трагічної долі.

Завдання дослідження:

1. Визначити проблематики роману "Пані Боварі”.

2. Охарактеризувати образ Емми Боварі та показати вплив інших героїв на формування її характеру.

3. Розкрити тему конфлікту між мрією та ілюзією в романі Флобера.

Обєкт дослідження - роман Гюстава Флобера "Пані Боварі”.

Предметом дослідження є стосунки головної героїні з іншими персонажами, а також образ самої Емми Боварі.

Для розвязання поставлених завдань було використанні такі методи:

теоретичний - аналіз тексту роману, а також наукової літератури з даної теми.

Наукове та практичне значення роботи полягає у використанні результатів дослідження в процесі написання рефератів, курсових та дипломних робіт.