Антиутопія як засіб критики культури у творчості Курта Воннегута

курсовая работа

Вступ

XX століття стало знаковим для історії всього людства. Нами було винайдено зброю масового знищення, вбито кільканадцять мільйонів солдат під час двох світових війн та менших за масштабом внутрішньодержавних заворушень, проведено успішні «вилазки» у космос та завойовано прихильність всього світу даючи людям користуватись всесвітньою павутиною Інтернету. Окрім вищезазначених подій, які, безперечно, трансформували свідомість людини та дали «новий хліб» для роздумів, мали місце і менш значні - виникнення нових мистецьких течій, розвиток сфери кіно, переосмислення літератури минулих епох. Значний відбиток на життя культури того часу здійснило примусове включення політики у всі галузі життя.

Людина, яка тільки відійшла від традицій та ідеалів минулого століття була безвольно закинута на поле битви політичних систем та нововведень технічного прогресу, котрий якраз починав набирати шалених темпів. Яскравим прикладом дитини нової епохи можна вважати американського письменника та, у минулому, військового Курта Воннегута. Пройшовши через дві війни, потрапивши у полон та переживши бомбардування Дрездена, Воннегут з жахом усвідомлює тодішню ситуацію у яку було захоплене людство - шлях до самознищення.

Він виступав проти цивілізації як такої, проти діяльності людини, але не проти людства. Своїми творами письменник ніби хотів застерегти всіх від вчинення такого суїциду. На перший погляд прості твори автора є нічим іншим, як розповідями про людські долі, але за цими простими думками, метафорами починаєш усвідомлювати всю суть ідеалу Воннегута - своєю безмежною любою до оточуючих письменник, перш за все, показує абсурдність становища людини XX ст. та іронічність створеної ситуації, проте цим самим він ніби підштовхує народ стати на шлях мирного співіснування з природою, яка є і нашим творцем, і захисником. Він яскраво аналізує та описує можливі ситуації так званого «Великого Вибуху» заодно руйнуючи уявну реальність маленького мешканця цього світу.

Антиутопія стає не тільки жанром літератури, а спробою презентувати наочно людині, що її може очікувати у близькому майбутті. Стає закликом припинити механізацію людського простору, повернутися до більш природного способу існування. У будь-якому випадку, течія антиутопії сколихнула минуле століття, давши нові теорії та багатьох визначних людей, які мали на меті врятувати людство від самого себе.

Актуальність теми курсової роботи полягає в тому, що ця тема є малодослідженою і потребує подальшого вивчення. Враховуючи вищесказані аспекти, тенденції антиутопічної течії постають ще малодослідженим пластом, оскільки не надається відповідне значення самим ідеалам та причинам розвитку жанру, які свого часу, можна віднайти у творчості Курта Воннегута.

Джерельна база. Цю тему досліджувало мало науковців, проте були написані окремі праці по власне антиутопії. Це такі твори, як «Після лібералізму» І. Влерстайна, «В очікуванні Золотої епохи. Від казки до антиутопії» Ю. Латиніної, монографія Карла Поппера «Відкрите суспільство та його вороги», «Ідеологія та утопія» Поля Рікера та «Утопії і антиутопії: їх минуле, сьогодення і майбутнє» Л. Романчука. В цих працях науковці сформували основні положення та дослідили генеалогію антиутопії.

Важливо згадати літературний контекст, де, перш за все, окремою сторінкою можна виділити твори Курта Вонегута: «Механічне піаніно» або «Утопія-14», «Колиска для кішки», «Галапагоси», «Бійня номер пять». Також фундаментальними є праці Дж. Оруела «1984», О. Хакслі «Дивний новий світ», Р. Бредбері «451 градус за Фаренгейтом», К. Пріста «Перевернутий світ» та Ф. Діка «Час, що звихнувся», твори яких стали зразками антиутопічного жанру і зберігають свою актуальність до сьогодні.

Мета курсової роботи: осмислення теоретико-методологічного потенціалу антиутопії як засобу культурної критики.

Завдання курсової роботи обумовлені її метою:

Осмислити передумови виникнення та поширення антиутопічних тенденцій в культурі;

Проаналізувати нове бачення антиутопії у художній літературі, яке формується у XX ст.;

Виокремити особливості діалектики культури та природи у творах К. Воннегута;

Охарактеризувати критику механізмів та структур культури у творчості письменника;

Осмислити людське буття та його модифікації у антиутопії К. Воннегута.

Обєктом дослідження є антиутопія як ідеалістично-футуристичний феномен культури у творах Курта Воннегута.

Предметом є дослідження антиутопії як засобу культурної критики.

Методи дослідження. При опрацюванні вихідної інформації були використані загальнонаукові методи історичної реконструкції, культурно-семантичного та логічного аналізу.

Теоретична та практична цінність курсової роботи полягає в тому, що в досліджені комплексно проаналізовано та узагальнено матеріал про особливості антиутопії як засобу критики культури на прикладі творів К. Воннегута.

Практична цінність полягає у набутті автором курсової роботи прикладних навичок і вмінь з інформаційного пошуку, аналітико-систематичного опрацювання літератури та узагальнення інформації.

Структура роботи обумовлена логікою розгляду теми і складається із вступу, двох розділів, висновків та списку використаної літератури.

Вступ до курсової роботи інформує її сприйняття. У вступі обґрунтовується актуальність теми, подається джерельна база, визначається мета, завдання, предмет та обєкт дослідження, методи та хронологічні рамки, окреслюється теоретична та практична цінність курсової роботи. Висновки узагальнюють досягнуті результати дослідження.

Хронологічні межі дослідження. Основою нашого дослідження є культура XX ст. та її внутрішня динаміка, в межах якої розгортались основні антиутопічні проекти. Також розглянуто твори американського письменника Курта Воннегута, написані у цю ж епоху.

Делись добром ;)