Вступ

Для розуміння особливостей російської культури XIX ст. істотне значення має знання характеру політики, економіки та права Російської Імперії. У результаті петровських реформ у Росії відбулося затвердження абсолютної монархії і законодавче оформлення бюрократії, що особливо яскраво проявилося в «золотий вік» Катерини II. Початок XIX ст. ознаменувалося міністерської реформою Олександра I, який на практиці проводив лінію на зміцнення феодально-абсолютистського порядку, враховуючи новий «дух часу», в першу чергу вплив Великої французької революції 1789 р. на уми, на російську культуру. Одним з архетипів цієї культури є любов до свободи, оспівана російською поезією, починаючи з Пушкіна і закінчуючи Цвєтаєвої. Установа міністерств знаменувало собою подальшу бюрократизацію управління та вдосконалення центрального апарату Російської імперії. Одним з елементів модернізації та європеїзації російської державної машини є започаткування Державної ради, функція якого полягала в централізації законодавчого справи та забезпеченні однаковості юридичних норм. Міністерська реформа та освіта Державної ради завершили реорганізацію органів центрального управління, що проіснували до 1917 р. Після скасування кріпосного права в 1861 р. Росія міцно вступила на шлях капіталістичного розвитку.

Актуальність даної теми визначається колосальним впливом, що мають цим періодом російської культури, як на сучасну культуру Росії, так і на культуру західних країн.

Метою цієї роботи є дослідження основних особливостей російської культури 19 століття.

У звязку з поставленою метою можна формулювати такі завдання дослідження:

* розглянути особливості становлення російської культури в 19 ст.;

* через великого матеріалу, розглянути лише творчість найбільших російських письменників, їх погляд на історичний вибір Росії і проблему людини.

Реферат складається з 5 розділів. У першому сформульовані мета і завдання дослідження, у другому описуються особливості становлення російської національної ідеї, в третьому дається огляд творчості Л.М. Толстого і Ф.М. Достоєвського, в четвертому зроблені основні висновки за змістом роботи, у пятому вказані першоджерела за темою роботи.