Система образів роману Чарльза Діккенса "Пригоди Олівера Твіста"

курсовая работа

1.2 Специфіка англійського реалізму

Англія - перша класично буржуазна країна. Швидкий розвиток капіталістичних відносин виявив тісний взаємозвязок особистості та суспільства, що зумовило раннє становлення реалізму. Романтизм та реалізм склалися в Англії одночасно, специфічною рисою англійської реалістичної літератури ХІХ століття стала взаємодія цих двох естетичних систем. Англійські письменники-реалісти, усвідомивши досвід буржуазних революцій, подальший шлях вдосконалення суспільства вбачали в поступових реформах, тому у своїх творах висунули естетичну програму добра і зла. Вирішення багатьох соціальних проблем вони переносили в морально-етичну площину.

В історії англійської культури період 1837 - 1901 рр. називають вікторіанською добою (на честь королеви Вікторії, яка тоді правила). В цей період у літературі провідним жанром був реалістичний роман, що розвивав традиції таких письменників ХVIII століття, як Г. Філдінг, О. Голдсміт, Л. Стерн, Дж. Остен. За допомогою роману письменники порушували різноманітні проблеми, характерні для суспільства в цілому. Передусім, це глобальні суперечності - між бідністю та багатством, між особистістю та суспільством.

Найвідомішими представниками англійського реалістичного роману є Ч. Діккенс, В. М. Теккерей і Ш. Бронте. Їхню справу продовжила нова генерація англійських романістів, яка теоретично осмислила новий художній стиль і поглибила його психологічно: Е. Троллоп, Дж. Еліот, Т. Гарді, Дж. Мередіт.

Письменники-реалісти прискіпливо вивчали матеріальні мотиви людської поведінки та приватне життя індивідів і намагалися зображати життя обєктивно, тобто неупереджено, фіксуючи як позитивні, так і негативні його риси. Звідси зацікавленість англійських реалістів сучасними «низькими» темами, матеріальними чинниками буття: гроші, фізіологія, одяг, житло, клімат тощо. Один з найважливіших принципів англійського реалістичного мистецтва - показ літературного персонажа у тісному звязку з оточенням, яке формує характер людини. На основі ретельного аналізу дійсності, різних варіантів соціальної поведінки письменники створювали типи - узагальнені образи людей, характерні для певного суспільства чи соціальної групи - своєрідний аналог видів і підвидів у біології [12, c. 73].

Новим словом в історії англійського реалізму стала творчість Чарльза Діккенса. Письменник у своїх творах уперше порушив такі теми, які до нього вважалися забороненими в літературі Великої Британії. Він змалював жахи лондонських вулиць, робітничих будинків, сирітських притулків, боргових вязниць. Критичний пафос у творчості Діккенса завжди поєднувався з утвердженням ідеалу. Одна з провідних тем його творів - боротьба добра і зла.

Помітним явищем в історії англійського реалізму ХІХ століття є творчість Шарлотти Бронте (1816-1855), романам якої притаманна пильна увага до внутрішнього світу людини. В творах «Джейн Ейр» (1847) та «Шерлі» (1849) вона піддала різкій критиці державні установи, відобразила правдиву картину системи освіти і життя соціально незахищених верств населення. Бронте пройшла через захоплення романтизмом, і тому в її реалістичному романі відчувається вплив “мистецтва образів”, хоча її герої завжди є представниками не романтичних верств: гувернантки, вчителі, священики, дрібні підприємці. Якщо в “Джейн Ейр” кохання бідної гувернантки і блискучого (хоча й сліпого) графа Рочестера закінчується патетичним і щасливим фіналом, то в романі “Віллет” (1853) можна побачити психологічно правдиву картину кохання молодої дівчини. Письменниця виглядала в очах сучасників надто сміливою, бо такий відвертий і ретельний аналіз психології жінок, котрі боронили власну гідність у суспільстві, де на їх дивились як на істот нижчого ґатунку, справляв на вікторіанців враження певного виклику.

Особливе місце в англійській літературі ХІХ століття належить Вільяму Мейкпісу Теккерею (1811-1863), який великого значення надавав моральним проблемам. Найкращими його творами є «Ярмарок марнославства», «Записки Жовтоклюша», «Книга снобів», «Віргінці» та інші. Він використовував грізну зброю сатири і гротеску, намагаючись виправити соціальні вади, ось чому в його творах відчувається гіркий критичний присмак. Крім цього, письменник прагнув створити добре продуманий і зважений художній світ, різко критикував пафос, сентиментальність і риторику та закликав бути природними і правдивими. Новаторство Теккерея полягає в тому, що ніколи й ніхто до нього так послідовно, логічно й чітко, критично і скептично не підходив до зображення суспільства та людини [16, c. 84].

Реалістичні традиції розвиваються у творчості Вільяма Віклі Коллінза (1824-1889) - майстра детективу, автора так званого «сенсаційного роману», який поєднував у собі інтерес до психології людини й оточення з детективом і «літературою жахів» («Жінка в білому», «Місячний камінь»).

Отже, за часів вікторіанської доби в англійській літературі провідним жанром був реалістичний роман, за допомогою якого письменники порушували різноманітні проблеми, характерні для суспільства в цілому. Передусім, це глобальні суперечності - між бідністю та багатством, між особистістю та суспільством.

Заслугою англійських реалістів ХІХ століття було те, що вони звернулися до зображення сучасності, соціальних суперечностей епохи, зосередивши увагу на моральних проблемах, родинних стосунках. Вони були переконані в тому, що література покликана виправляти суспільні звичаї [18, c. 71].

?

Делись добром ;)