4. Філософія г. С. Сковороди та сучасність

      Філософія Г. С. Сковороди набуває нового значення сьогодні. Технократичний синдром канув у літу та на попередній план виступає антропологія права як досить нова для нашої науки галузь. Антропологія у філософії права міцно пов’язана з філософською та культурною антропологією. Антропологія вимагає нового уявлення про людину та Ії середовище, подолання старих уявлень про Ії суть. З точки зору аксіологічного підходу у дослідженні правової антропології філософія Г. С. Сковороди має велике значення. Філософ не ординарно розробляв методи дослідження людської поведінки, розглядав мораль людини крізь призму світу, який  є «лік п’яно – навіжених». При всьому цьому філософ приділяв більшу увагу питанню подолання моральної кризи українців, а не політичній боротьбі. Неодинокі спроби донести до своєчасників власну філософську мораль виливались у його філософських трактатах. Життя філософа повністю співпадало з його філософським вченням. Не можна казати, що Сковорода не знав матеріального нестатку, але він ніколи не приділяв цьому факту більш уваги, чим своєї філософській праці.

      Сковорода розглядує можливість подолання моральних пороків людині через внутрішні якості, які має людина. У філософії Сковороди не має більш значущій науці, ніж наука про людину. І він розглядає як саму вищу науку у світі. Життя і філософія Сковороди присвячені осмисленню повноти буття людини. Філософські побудови Сковороди прагнуть виразити містично побачену таємницю буття людини, відкрити для конкретної людини шлях до оволодіння сенсом свого життя. У філософії Сковороди можна відшукати усі ті інтуїції і теми, які пізніше стають стрижнем української філософії, визначають круг її тем та напрям її розвитку. ХIX століття гостро поставило дилему людської свободи, всі філософські доктрини так або по іншому її стосувалися. Вирішення даного питання українською філософією виявилось оригінальним і органічним, воно значно відрізняється від західного, бо «Захід приватне, особисте начало ставив на місце начала соборного, уселенського». Природно, українські філософи по-різному міркували свободу, але всі вони прагнули до того, щоб свобода була справжня. Для філософії Сковороди неув'язка свободи це не раціональна неув'язка свободи і необхідності і не екзистенціальна неув'язка свободи і відповідальності, а особлива, можна сказати, неув'язка антропологічна, питання свободи і порятунку. Його думці постійно була близька думка про те, що врятуватися поодинці не можна, але в той же час, порятунок є особиста справа кожного, хоча і досяжна лише за участю всіх.

       Сьогодні виклик людству, що виявився, зокрема, в загальносвітовій кризі, що розгортається зараз, говорить про те, що наближується глобальна системна перебудова всієї світової спільноти. Разом з тим, перспективна модель суспільного розвитку, запропонована К.Марксом і Ф.Енгельсом в «Маніфесті комуністичної партії» півтора сторіччя тому, пройшла за цей час апробацію в різних варіантах і не дала переконливих позитивних результатів.

     І сьогодні виникла насущна необхідність в пропозиції світовій спільноті нової перспективної моделі, відповідної сучасному рівню розвитку і духовно-етичним вимогам.