Художні тексти

Плужник Є. Поезії. – К., 1988. (Я знаю; Був це хлопчик лагідний і тихий; Вже одспівали по дорогах гарби; Для вас, історики майбутні; Уночі його вели на розстріл; Торгуєм усім, чим можна; Минувшину вивчавши, зрозумів; Ніч… а човен – як срібний птах!..; Як все живе, течуть піски пустелі; Вечоріє. Мла стає на морі; Знаю, сіренький я весь такий; Я – як всі…; І ось я ляжу – родючий гній; Суди мене судом твоїм суворим; Напишеш, рвеш…; Сідало сонце…; А він молодий-молодий…; Все більше спогадів і менше сподівань; Коли надходить вересень злотавий; Вчора над містом летіли гуси; Цілий день якийсь непевний настрій; Цвітуть думки, а на слова скупіше…; Дві паралелі, два меридіани; Що менше слів, то висловитись легше; Я натомився вічно знати; Душе моя!..; Не чуючи, перебирала ти; Як він спустів, садок, де я колись; Знесилений, німий, бездушний майже).

Поеми: Галілей; Канів.

Свідзинський В. Поезії. – К., 1986. (Над медовим ручаєм; Назбираю цвіту по залісках; Зрада; І ароматно вечір віє; Коли ти була зо мною, ладо моє; Не прийшла ти. Один без тебе…; Холодна тиша. Місяць надламаний; Темними ріками; Нерозвійно нагусла над мокрим вікном; Маятник натомився; І довго я шукав живущої води; Моя радість самотня й загублена; Душа поета; Весь день у мене легкий морок; Ні, сонце, більше не приходь; Пам’яті З. С-ської; Як тихо тут: земля і сонце; Ключами кличуть журавлі; Над джерелом…; Війнули зорі холодом; Умруть і небо, і земля; В колі світла електричного; Я буду шукати тиші; В руці ледь-ледь колишеться удильно; Теперішнє! Мов хатка картяна).