Пояснювальна записка

Літературі як універсальному виду мистецтва, що має виняткові можливості для художньої інтерпретації життя в іманентних ознаках, суперечностях та різноманітті, належить важливе місце в системі вищої гуманітарної освіти.

Метою вивчення української літератури першої половини ХХ століття є поглиблене і розширене ознайомлення з історією української літератури першої третини ХХ ст. (доба революцій і державотворення, 20–30-ті рр.), забезпечення принципу системності, аналітичної обсервації, розуміння літератури як форми художнього пізнання і перетворення дійсності.

Панорама українського письменства першої третини ХХ ст. розкривається через висвітлення ідейно-тематичних тенденцій, руху жанрів, стилів, форм та з’ясування мистецьких характеристик творчості окремих митців. В історико-культурному та естетичному аспектах представлені літературні портрети П. Тичини, М. Рильського, М. Зерова, М. Бажана, М. Хвильового, В. Підмогильного, Ю. Яновського, Остапа Вишні, драматургів М. Куліша, І. Кочерги, особливості творчого методу й поетики О. Довженка.

Українська література перших десятиліть ХХ ст. аналізується як двоколійний процес у співіснуванні материкової та діаспорної літератури, а також з урахуванням їх ідейно-естетичних домінант.

Завданнями курсу передбачено:

• засвоєння студентами фактичних відомостей з історії української літератури 20–30-х рр. ХХ століття;

• вивчення жанрово-стильових та ідейно-художніх особливостей української літератури 20–30-х рр. ХХ століття;

• з’ясування проблем розвитку української літературно-естетичної думки.

Опанування курсу “Історія української літератури ХХ ст. (20–30-ті рр.)” з-поміж різних типів роботи передбачає вивчення матеріалу на практичних заняттях. Плани практичних занять спрямовані забезпечити цілісне уявлення про особливості українського літературного процесу періоду становлення новітньої української літератури 20–30-х рр. ХХ століття. Функціональні особливості літературних напрямів, своєрідність творчого методу й поетики, історико-культурний контекст – у таких параметрах осмислюється певний художній текст і творчий доробок письменника загалом.

Особливу увагу звернено на формування вмінь самостійного аналізу художнього твору як естетичного явища, вироблення навичок у тлумаченні жанрово-стильової специфіки тексту. Обов’язковим є вивчення літератури цього періоду з урахуванням досвіду вітчизняного літературознавства.

Міжпредметні зв’язки передбачені із такими дисциплінами: теорія літератури, історія України, філософія, естетика та методика викладання літератури.