3.2 Образ тополі в «Осінніх піснях»п. Тичини

Тичина обирає у поезії образ тополі, який був поширений у народнопоетичній творчості. Саме тополя символізує високість людського духу, його поривання до волі та щастя: [17, c.44]

«Світає…»:

Світає…

Так тихо, так любо, так ніжно у полі.

Мов свічі погаслі в клубках фіміаму,

В туман загорнувшись, далекі тополі

В душі вигрівають мінорную гаму.

Вже дніє поволі…

Так тихо, так любо, так ніжно у полі.[15, c. 18]

Подібна настрої – оптимістичне сприйняття світу й очікування чого нового, незнайомого – притаманні й поезії:

«Там тополі у полі…»:

Йду в простори я, чулий, тривожний

(Гасне день, облітає мов мак).

В моїм серці і бурі, і грози,

Й рокотання – ридання бандур[ 15, c. 41]

Образ тополі, такий поширений у народно поетичній творчості, у цьому вірші символізує високість людського духу, його поривання до волі.

Хоча основний настрій вірша - життєствердний, оптимістичний. Лиха година минеться і знову земля вдягнеться «квітами-перлами». Подібні настрої - оптимістичне сприйняття світу й очікування чогось нового, незнайомого - притаманні й поезії.[16, c 11]

«Де тополя росте...»:

Де тополя росте, Серед поля стою. І шумить, і співа Жито думку свою. Шумить жито, співа, Заохочує жить. Вітерець повіва, Жито хилить, п'янить...[15, c. 47]