Філософські погляди Ореста Новицького:

- завдання філософії— пізнання дійсності на рівні свідомості у формі ідей;

- у філософії людська свідомість вперше звертається до себе самої, а звідси випливає неможливість розглядати філософське знання в контексті практичної корисності;

- кожне філософське вчення виправдовує себе як органічна частинка цілісного процесу;

філософська думка розвивається від заглиблень у природу — через власне самоусвідомлення — до абсолюту (Бога);

- відкриття істини здійснюється у сфері самоусвідомленої думки з подальшим втіленням її у практику;

національна філософія повинна взяти все цінне із різних історичних філософій, але усталити все це на власних засадах — на засадах синтезу ідеального і реального, ідей та життя.

За оцінкою деяких філософів, чотиритомна праця О. Новицького "Поступовий розвиток стародавніх філософських вчень", в якій викладено його філософські ідеї, була найвищим філософським досягненням того часу.

У чомусь подібні ж думки висловлював і Сильвестр Гогоцький (1813-1889), професор філософії Київського університету. Він розглядав історію філософії як єдино можливу систему логічно узгодженого знання, отриманого завдяки інтенсивному діалогові двох альтернативних позицій, одна з яких вважає пріоритетом мислячий дух, а інша - буття в усій його реальній багатоманітності. Серед основних праць С. Гогоцького найбільш важливими постають його «дослідження історії філософії Нового часу та «створення "Філософського лексикону" (в 4-х томах), які досить відчутно вплинули на підвищення культури філософського мислення в Україні.

Памфил Юркевич (1826 - 1874) справив особливий вплив на духовне становлення своїх сучасників, викладав філософію в Київській духовній академії, а з 1863 року - у Московському університеті, де очолив кафедру філософії. За життя філософа були надруковані 12 його праць, серед них: "Ідея", "Серце та його значення в духовному житті людини, згідно з вченням Слова Божого", "З наук про людський дух", "Матеріалізм і завдання філософії". За оцінкою багатьох дослідників, П.Юркевич являв собою одне із найбільш помітних явищ на філософському горизонті Росії того часу.