Та байкарської спадщини г. С. Сковороди

План

1. Світоглядна позиція та літературно-естетичні уподобання філософа і просвітителя.

2. Барокова традиційність і версифікаційне новаторство Сковороди-поета (взаємозв'язок силабічного та народно - пісенного віршів).

3. Типологічні сходження поезії Сковороди з феноменом “мандрованих дяків”. Синтез у творах традицій фольклору, досвіду національних і європейських поетів.

4. Збірка “Сад божественних пісень”: її структура, характер взаємозв'язку епіграфів і тексту віршів. Використання алегорії Саду в своєрідній інтерпретації образу.

5. Соціально-етична проблематика в 10 і 20 піснях. Сатиричний образ аморального світу.

6. Просвітницькі засади панегіричної поезії (пісні 25-27).

7. Спроби створення пейзажної лірики та естетичні функції пейзажу в 3,13,18 піснях.

8. Антитеза “місто – село” в пісні 12.

9. Образи щастя (пісня 21), часу (пісня 23), спокою (пісня 24), Ісуса Христа (пісня 29).

10. Обґрунтування концепції “філософія серця” у творах Г. Сковороди.

11. Притчі – діалоги Г. Сковороди (“Наркісс”, “Вдячний Еродій” та ін.) як

втілення філософських ідей про онтологічні та моральні основи людського

буття, національні засади виховання.

11. “Байки Харківські” та їх роль у становленні і розвитку жанру байки в

національному письменстві.