1.2 Класифікація фразеологічних одиниць

У сучасній лінгвістиці фразеологічні одиниці вивчені глибоко й детально на матеріалі різних мов світу. Існують класифікації, побудовані на семантичних, граматичних, стилістичних та інших ознаках.

Для носія мови природнім є сприйняття значення фразеологізму, подібно до того, як сприймається значення слова. Внутрішня форма здатна лише на відносну, а не на точну підказку значення фразеологізму. «Внутрішня форма фразеологізму - це лексико-семантичне значення вільного словосполучення, на основі метафоризації якого виникає фразеологізм, це той первісний образ, який поступово сприяв зміні індивідуального слововживання на фразеологізм зі своїм стійким значенням». На сучасному етапі ступінь умотивованості значення фразеологізму досить відносний.

Залежно від прагматичних задач зіставлювані стійкі словосполучення можна поділяти на три великі групи: лексичні, предикативні та компаративні фразеологізми. Нижче розглянемо детальніше ці три групи.

Лексичні фразеологізми семантично співвідносяться зі словами і мають в українській і сербській мовах однакове значення. Подібні фразеологізми можуть реалізуються у мовленні лексемами, що представлені різними частинами мови: іменниками, прикметниками, дієсловами, прислівниками тощо. Їх семантична неподільність виявляється в тому, що за кожною одиницею у мовленні закріплене узагальнено-цілісне значення. Лексичні фразеологізми, мають певні характеристики, а саме: такі фразеологізми у словниковому складі можуть бути виражені якоюсь частиною мови, вони характеризуються семантичною цілісністю, у таких зворотів є внутрішня форма. На сьогодні досить складно пояснити внутрішню форму стійкого сполучення. Для носіїв мови природно сприймати саме значення фразеологізму, усі його контекстуальні відтінки, а не значення слів, із яких складається фразеологізм.

ѕ буря у склянці води

ѕ йти у вогонь і в воду

ѕ Богу душу віддати

ѕ бути на коні

Предикативні стійкі сполучення являють собою закінчені речення, що оформлені як прислівя, приказки, афоризми, примовки та інші стійкі судження, у яких відображені життєвий та моральний досвід народу, практична філософія та мудрість.

ѕ не все те золото, що блищить

ѕ куй залізо поки гаряче

Компаративні фразеологізми є стійкими порівняннями, які зазвичай будуються за схемами: «назва якості або дії + сполучник + метафоричний інтенсифікатор цієї якості або дії». Першими є прикметники або дієслова, які співвідносяться з певним обєктом.

ѕ як зіницю ока

ѕ жити як вареник у сметані

ѕ розумітися як свиня на перці

Таким чином, фразеологічні одиниці - це унікальні мовні знаки, які мають здатність акумулювати і передавати крізь століття цінну інформацію щодо культурних установок, стереотипів, еталонів і архетипів окремого народу. Фразеологізми є фрагментами мовної картини світу.

Фразеологічні одиниці можна також класифікувати за походженням.

1. сільськогосподарські та інші трудові процеси: варити воду (з когось), з одного тіста, орати перелоги, прокладати першу борозну, попускати віжки, повертати голоблі;

2. різні виробництва, ремесла:

1. ткацько-прядильного: розплутувати вузол, де тонко, там і рветься, розмотати клубок;

2. кравецького: білими нитками шите, на живу нитку, як з голочки;

3. ковальського: брати в лещата, між молотом і ковадлом, міцного гарту;

4. гончарського: лудити очі, полуда впала на очі, зняти полуду з очей;

5. рибальства і мисливства: закидати вудку, змотувати вудки, клювати на живця, стріляна птиця, ганяти як солоного зайця;

3. театрально-музична діяльність: увіходити в роль, помінятися ролями, у своєму репертуарі, коронний номер, попадати в тон, як по нотах;

4. військова справа: з відкритим забралом, підносити на щит, схрещувати мечі, нюхати порох, приймати бій, брати рубіж, взяти на озброєння, здавати позиції, залишати поле бою;

5. картярські ігри: розкривати карти, плутати карти, мішати карти, кинути всі козирі, ставка бита, при пікових інтересах, козирний туз;

6. народні звичаї та обряди: давати гарбуза, облизати макогона, як засватаний;

7. вірування та магічні дії: напускати ману, замовляти зуби, як рукою зняло, встати на ліву ногу, виносити сміття з хати;

8. усталені казкові звороти: за щучим велінням, за тридевять земель, тримати за хвіст жар-птицю, скоро казка мовиться;

9. ознаки та дії, повязані зі світом тварин і птахів: заяча душа, хитрий лис, кіт наплакав, показувати пазурі, птах високого польоту, розправляти крила, звити гніздо, курям на сміх.

10. іншомовні запозичення, інтернаціональні звороти: буря у склянці води, перейти рубікон, дамоклів меч, муки Тантала, авгієві стайні, прокрустове ложе, езопівська мова, нитка Аріадни, віща Кассандра, Геркулесові стовпи, гордіїв вузол, драконівські (драконові) закони, вогонь Прометея тощо. До найважливіших джерел таких сталих словосполучень належать античні міфи. Запозичені фразеологізми часто вживають без перекладу: нім. Sturm und Drang -- “буря і натиск” -- час бурхливого розвитку, піднесення; італ. Finita la commedia -- комедія скінчилася; франц. Idee fix -- ідея фікс, la lune de miel -- медовий місяць, англ. time is money -- час -- гроші.

11. біблійного походження: око за око, наріжний камінь, Содом і Гоморра, альфа й омега, у поті чола, друге пришестя, голос волаючого в пустелі, земля обітована, камінь спотикання, вавилонська вежа, вавилонське стовпотворіння тощо.

Фразеологізми за співвіднесеністю з окремими частинами мови, тобто за їхнім сукупним лексичним і граматичним значенням (за тим, шо вони позначають -- предмет, ознаку, дію, обставину чи почуття, емоції -- і якими членами речення виступають), бувають:

- іменникові -- називають предмет чи явище: козацьке сонце, рятівна соломинка, наріжний камінь, сім чудес світу, лебедина пісня, біла ворона, синя панчоха, ласий шматок, каїнова печать, скрегіт зубовний, содом і гоморра, казка про білого бичка; у реченні, як і іменники, виступають підметами, додатками, іменними частинами складених присудків тощо: Люди, зрадівши, що минула лиха година, слалися спати (Панас Мирний). Смертний час свій я на полі битви стріну (Н. Рибак);

- прикметникові -- називають ознаки: не в тім я битий, кров з молоком, не остання спиця в колесі, не з полохливого десятка, нечистий на руку, у ступі не влучиш, білими нитками шитий, одним миром мазані, купи не держиться, собака на сіні, під мухою, хоч викрути;

Вони у реченні звичайно виступають означеннями або іменними частинами складених присудків: А там -- козак не в тімя битий: щось та приро-зуміє! (М. Пригара). Чого ти чванишся? Старці, злидні, животи з голоду присохли до спини, а воно приндиться (М. Коцюбинський); мотати на вус, бити себе в груди, дерти носа, дибки ставати, ускочити в халепу, сидіти на двох стільцях, товкти воду в ступі, доливати оливи до вогню; у реченні звичайно вис­тупають у ролі присудків: От коли б тільки мені до тебе добратися, я б тобі показав, де раки зимують (Панас Мирний); або в ролі обставин (у формі дієприслівника): Все віддай на вжиток люду, що, ллючи кривавий піт, не жалів для тебе труду, згодував тебе на світ (П. Грабовський);

- прислівникові -- характеризують дію, стан чи ознаку: з відкритим серцем, як на долоні, не чуючи землі під ногами, без керма і без вітрил, на живу нитку, кров холоне в жилах, ні в зуб ногою, хоч плач; у реченні виступають у ролі різних обставин: 3 важким серцем ішов Максим Беркут посеред невеличкої ватаги тухольських молодців на сповнення громадської волі ( Франко). Докія прокидається до перших півнів (М. Стельмах);

- вигукові -- вказують на почуття, емоції: от тобі й на, от тобі й раз, туди до лиха, тим-то й ба, ні пуху ні пера, хай йому грець, цур тобі, не доведи Господи, і треба ж; у тексті використовуються нарівні із звичайними вигуками: Я вже вас так буду шанувати, як нікого в світі, побий мене грім! (М. Стельмах). Ой, як приємно вернути з трудної, утомливої дороги та в теплу домівку... Хай їй абищо (П. Дорошко).

Розглянуті вище класифікації свідчать про наявність різних підходів до вивчення фразеологічних одиниць на різних етапах розвитку науки про мову.