2.3 Функціональна специфіка фразеологічних одиниць у творах Остапа Вишні

Фразеологізми виконують найрізноманітніші стилістичні функції: оцінну, емоційно-експресивну, функцію створення сатири й гумору та ін.

Остап Вишня по-різному дає фразеологічну оцінку й персонажу, і цілим колективам. Часом це гра слів, побудована на зіставленні слова вільного вжитку і фразеологічно-звязаного: "Пішла вчителька до голови [сільради] попрохати соснових вітів... -- До чортової матері! -- кричить голова. Там такий голова, "що на голову не налізе" ("Що поробиш?"). Буває, що в одному мініконтексті зіставляються два різних фразеологізми зі спільним компонентом, одночасно "цементуючи" його окремі складники й тримаючи читача в напруженні: "Робимо, аби з рук. Директор або управитель дбає, очевидно, щоб програму виконати... От і маємо таке, що бридко в руки взяти" ("Якість продукції"). Додатково включені до складу ФО компоненти відчутно оцінюють певні соціальні явища, зокрема імперіалістичну війну: "Пролив Яків Іванович на війні всю свою кров мужичу, поклав на триклятий "олтар "живіт свій..." ("Може, ще інсценізувати накажете?").

Насичення короткого відрізку тексту багатьма ФО створює враження неперервного стану емоційного збудження: "Сьогодні, як на духу, розкажу вам, як мене підвела преса, друковане тобто слово, як воно, оте слово, поклало мене па обидві лопатки, як я витріщив очі, довго кліпав віями, а потім плюнув і вилаявся...".

Цікавою для аналізу, на нашу думку, є функція сюжетної основи, яку досить часто виконують фразеологізми, що представлені у творах Остапа Вишні.

Майстерно послуговувався названою функцією фразеологізмів Остап Вишня. Зіткненням термінів контекстного оточення з омонімічними (близькозвучними) компонентами розмовного фразеологізму створюється ажурний малюнок сюжетної лінії, яка й становить предмет оповіді: "Сильна драма. Драма про те, як лиха іскра спалила поле, а потім узяла й щезла. Сама щезла. Історична драма.. . Драма з завязкою і розвязкою... Тобто драма од самісінької завязки аж до самісінької розвязки. Або певніше: драма по самісіньку завязку... Дуже драмна драма". Інший приклад. Виникнувши в мовленні мисливського середовища, вислів ні пуху ні пера, частіше уживаний зі зворотним порядком компонентів -- ні пера ні пуху, став у Остапа Вишні фразеологічно-романтичною домінантою всього мисливського циклу.

Авторова збірка "Мисливські усмішки" (1958) починається гуморескою "Ні пера, ні пуху!" Вже навіть у заголовку до свого твору Остап Вишня вдається до використання фразеологічної одиниці.

Вислів може й закінчувати певний твір, виступаючи своєрідним підсумком, авторським посланням шанувальникам природи: "Любіть, дорогі друзі, охоту... Презирайте браконьєрів і боріться з браконьєрством! Ні пера вам, ні пуху. А" В усмішці "Олекса Іванович" письменник -- мисливець навіть пробує віднайти етимон, "ознаку ознаки" внутрішньої форми усталеного побажання: "Полював [Олекса Іванович] і по перу, і на звіра. По перу -- це значить на птицю... На звіра -- це значить: на зайця, на лисицю, на вовка". Автор "привязує" мисливський фразеологізм тільки до мисливського середовища. Навіть коли "відпускаються з смика" Докучай і Бандит, то і їм бажають "Ні пера ні пуху!" ("Лисиця"), бо це мисливські собаки.

Фразеологізм-побажання стає наскрізним композиційно-структурним елементом усього циклу усмішок. Одну з них "справжній мисливець і при тому поет полювання", як називав його М. Рильський, озаглавлює висловом "Ні пуху ні пера", і ним же й закінчує: "Ні пера вам ні пуху, дорогі товариші по пр-р-ристр-р-расті!"

Таким чином, можемо сказати, що фразеологізми наскрізь пронизані враженнями, оцінками, почуттями, пристосовані до вербалізації семантики мовця і слухача, читача; вони суціль комунікативні й прагматичні, з найширшою й деталізованою шкалою конотацій.

Таке переплетення найтонших нюансів звучання й становить їх експресивно-стилістичне забарвлення, зумовлює стильове розшарування з незглибимими потенціями функціонального використання. Істотні зміни в усіх сферах суспільного життя сприяють не тільки формуванню нового мислення, а й становленню адекватних засобів фразеологічного вираження.