2.Людина у протистоянні зі злом і несправедливістю в поезії Василя Стуса. Прочитати напам'ять вірш поета (за вибором студента).

У В. Стуса є прекрасні слова про поета: “Поет – це людина. Насам¬перед. А людина – це добродій”. Коли ж довкола тебе зло, сваволя, наруга і беззаконня, то ти – людина-добродій – мусиш протистояти злу. І В. Стус протистояв злу. За його крилатими словами – вчинки, за ними – “дорога болю”, невизнання, ув'язнення, брежнєвські табори. В. Стус мужньо пере¬ніс всі випробування долі і “в смерті повернувся до життя”.Його лірика – одкровенна розмова добровільного вигнанця, по¬літв'язня, який до кінця був переконаний в тому, що правда і добро здола¬ють зло. Розумів поет й інше: без боротьби у державі “напівправди, напівпі¬тьми” добро не восторжествує.У творах В. Стуса в'язничного періоду немає конкретних випадків соціальної кривди чи зла. Ліричний герой поета підноситься над особисти¬ми прорахунками із суспільством. Навіть у вірші, присвяченому пам'яті ху¬дожниці Алли Горської, яка стала жертвою кадебістської жорстокості, В. Стус підноситься над власним болем за втраченим другом. Передає його як біль всієї України – “у чорній стужі сонце України .”. До власної музи тут лише єдине благання: “Ярій, душе! Ярій, а не ридай!”.Без сумніву, фізичні страждання В. Стуса у снігах Сибіру, тюрмах і таборах Мордовії були безмежними. Його виснажувала виразка шлунку, яка загострю-валася в умовах в'язничного життя, та карцерні випробовування, яким піддавали не раз непокірного тюремному режимові поета. Та він здо¬лав неподоланне. Вороги вбили його фізично, але героїчний чин його духу приборкати не зуміли. Адже поетові байдуже було, що буде з його власним життям, коли йшлося про духовні ідеали. З цього приводу він писав: “ .я відчуваю власну смерть живою, як і загибель сам о вороттям”. Він щодня був готовий гідно зустріти смерть, хоча за життя боровся активно. В. Стуса більше турбував стан власної душі. Національна свідомість, голос духу за¬свідчували його усвідомлений патріотизм.Поет вірив у своє повернення на Батьківщину. Важливим для нього було те, що він зможе чесно подивитися Їй у вічі, як син, який до кінця ви¬конав свій обов'язок.

Білет № 21