2.Втілення образу матері в поезії а. Малишка, б. Олійника, в. Симоненка, м. Вороного.

Тема материнства – одна із самих популярних в українській літературі.Адже мати – це першооснова життя. Саме цю думку відстоював у своїй поезії Андрій Малишко. Корінь глибокої символістики образа матері в поезії Малишко йдуть у дитинство. Тому що в дитинстві будуються перші й найміцніші основи любові, духу, характеру поета.У своїй «Автобіографії» він, зокрема, згадував, що материнські пісні запам’яталися в його пам’яті на все життя. Тільки одне в них не задовольняло хлопчика: сумні кінцівки. Не могло його чуйне серце миритися із трагічною загибеллю козака, якому чорний ворон ока клює… І тоді Андрій перекомпоновував пісню по-своєму: ні, не вбитий козак – поранений, вилікували його добрі люди, та й повернувся він додому. Таким був початок поетичної творчості. Із синівського почуття вдячності народилася теперішня перлина української лірики – «Пісня про рушнике».З особливою ніжністю пише про рідну матір Борис Олійник. Вічною зіркою, сивою ластівкою, сивим сонечком була для сина мати й такий залишилася вона після непоправної втрати («Мама, вечір догорів»). Зворушливо поет оспівував мамине безсмертя, світлу пам’ять про неї.Щирими почуттями до матері пронизаний вірш «Лебеді материнства» Василя Симоненко. Експозиційні рядки вірша нагадують казковий чудомир, динамічний, рухливий (недарма рядки починаються активними дієсловами – видніються, сиплють, заглядає, танцювали, лопотали, лоскотали). Око читача те охоплює всесвіт з його зоряним дощем (Сиплють ночі в лимани зірок сургуч), те виявляється в будинку, оповитому чарами лебединого танцю. Тональність миру нерідко драматична (тьму турбували криками півні – тут добре використаний сувора колористика, тривожна алітерація на «р»); домашній же мир заколисуючий, яскравий (рожевий, золотий), лагідний, тому що в ньому захищає дитя Материнське добре пещення. «Описова» частина створює тло, на якому розвертається монолог матері. Це потік слів внутрішніх – на це вказує специфічне граматичне оформлення монологу.

Білет № 30

1.Барокові притчеві мотиви і символи. Жіноче і чоловіче першоджерело у творі В. Шевчука «Дім на горі» (повість-преамбула).

Бароко- напрям і домінуючий стиль у мистецтві середини 16 ст. початку 18 ст,що виник спершу в архітектурі,живописі,а пізніше в літературі(Іван Вишенський).В. Шевчук народився 20 серпня 1939 р. в Житомирі у сім*ї швеця.56 рік-закінчив школу,вступає на історико - філ. факультет Київського університету.63 рік - кориспондент газети "Молода гвардія".65 рік - працює у музеї який містився в Києво-Печерській Лаврі.Перші новели друкував в журналі "Вітчизна" та в газеті "Літературна Україна" в 60-их роках.

2.Художнє втілення гострих моральних проблем в оповіданні «Суд» Юрія Мушкетика.

Юрій Мушкевич письменник закоханий в історію,в ній він шукає відповіді на нинішні свої запитання і проблеми,пошуки істини,правди,справедливості,відстоювання добра,непримиренність до зла все це характерне для персонажів,яким письменник віддає свої симпатії.Оповідання "Суд"-це типова картина злиденного життя.Оповіда́ння — невеликий прозовий твір, сюжет якого ґрунтується на певному (рідко кількох) епізоді з життя одного (іноді кількох) персонажа.

Мати-Ганна,батько-Омелько,сини:Данило,Грицько,Микита;вмерла від голоду в 33 роки донька-Оленка.Батька,Микиту,Данила було вбито на війні.Грицько одружився і жив на квартирі(не мав можливості забрати до себе матір).Мати хворіла і померла.Хата залишилась пустувати.