Ы52. Тема України й особливості її художнього трактування у творчості Маланюка

Є. Маланюк 48 рокiв прожив в емiграцiï - це життя поза Украïною, але з нею в серцi. Тому центральним образом його лiрики є образ Украïни - ïï доля, ïï iсторiя.Болiсне почуття розлуки з рiдним краєм - головний мотив творчостi поета-мислителя в емiграцiï. Укра­ïна проходила в мрiях, з'являлася у снах, в його поезiï.Образ Украïни присутнiй практично в усiх вiршах Маланюка, бо, осмислюючи минуле i сучасне, поет поси­лається на iсторiю Украïни, на долю украïнськоï нацiï. Складними пере­живаннями лiричного героя-вигнанця, болем за долю батькiвщини спо­вненi твори митця.Аналiз триптиху "Батькiвщина". (Триптих "Батькiвщина" - це своєрiдний екскурс в iсторiю Украïни через призму Степовоï Еллади, з глибин iсторiï). Маланюку болить втрата державностi, втрата тiєï еллiнськоï краси i сили, якi були притаманнi Украïнi княжоï доби. Маланюк був впевнений, що Украïна зумiє вибороти собi незалежнiсть, бо має це мiсце в iсторiï. Перша збірка Є. Маланюка мала назву «Стилет і Стилос».Стилет — це символ боротьби, символ дії... Це вітер, рух, напружені м'язи, стиснений на рукояті п'ястук. Стилос — це світ мистецтва і краси... це світ захоплення гріховною красою...» Є. Маланюк болісно переживав вимушену розлуку з Батьківщиною, що властиво всім емігрантам, сприймав її вже у вигляді «фата-моргани», недосяжного міражу, що ввижався хіба що блукальцям у пустелі. У вірші «Лист» Є. Маланюк вважав, що мудрість – то історія Батьківщини. Євген Маланюк пише листи до себе, сповідується перед Україною. Він творить поезію зі своєї плоті й крові, сперечаючись і заперечуючи самому собі. Щоб зрушити національну свідомість, розбудити її, примусити українців критично оцінювати минуле й сучасне, варто було не лише писати про позитивне в історичному досвіді, але й мати мужність вказати на ганебне в рідній історії.Але така нелюбов до України — то болюча, незагойна рана в поетовому серці.Вірш «Візії», в якому відчуваються грізні інтонації Святого Письма, Шевченкових пророцтв, було написано 1933 р. Саме тоді в Україні більшовики організували голодомор, а в Німеччині до влади прийшли нацисти. Навіяний драматичними подіями міжвоєнного двадцятиліття твір переймався не розпачем а вірою в обов'язкову, хай по-суворому здійснену справедливість у світі та в Україні Поет сподівався що це станеться невдовзі «Літаки закрутяться мов листя Башти захитаються й падуть». Насправді історія внесла серйозні корективи у передбачення Є Маланюка Україна здобула незалежність мирним шляхом.