Ы34. Проблематика, художня своєрідність повістей м. Коцюбинського «Fatamorgana», «Тіні забутих предків».
Літературний дебют Коцюбинського – оповідання «Андрій Соловійко, або Вченіє світ, а невченіє тьма» (1884) — свідчить про свідоме прагнення письменника йти шляхом реалізму й народності. «Fata morgana» — один з найвидатніших творів української літератури початку XX ст. Перша частина твору завершена в 1903 році, друга – в 1910. Коцюбинський мав намір написати й третю частину, але хвороба і передчасна смерть обірвали здійснення його грандіозного плану. У повісті «Fata morgana» автор відтворив життя і боротьбу українського селянства напередодні і під час революції 1905 року, за соціальні права, за землю й волю, за ліквідацію соціальної нерівності в суспільстві. Твір новаторський за змістом і формою. Автор уникнув довгих описів і авторських відступів. Він стисло, часто драматургічними засобами малює картини, сцени, які відтворюють глибокі людські переживання, бурхливі події революційної епохи. Думки і почуття героїв розкриваються через внутрішні монологи, які чергуються з напруженими діалогами і полілогами. Головний конфлікт повісті — боротьба трудящих селян під проводом робітника Марка Гущі проти панів, багатіїв за землю і волю. Відповідно до цього письменник згрупував персонажів твору. Один табір становлять селяни-бідняки, очолені Марком Гущею, другий — багатії (Лук'ян Підпара, Максим Мандрика, Гаврило), поміщик панич Льольо, економ Ян. Між цими таборами — середняк Панас Кандзюба, який під час піднесення революції стає на боці бідняків, а в період наступу реакції зраджує їх і перекидається у табір зажерливих глитаїв. Марко Гуща — це нова людина. Він дає читати надійним людям заборонену літературу, поширює листівки, роз'яснює селянам, як треба боротися за землю і волю. Коцюбинський майстерно володіє художніми засобами розкриття психології героїв: внутрішніми монологами, діалогами і полілогами. Вміє розкрити внутрішній стан героя через зовнішню деталь. Повість «Тіні забутих предків» (1911) змістом і стилем займає у творчості Коцюбинського своєрідне місце. Це — художнє відкриття загальноукраїнському читачеві життя народу Гуцульщини (Буковини), тієї чарівної частини української землі, яка протягом століть була відірвана від Великої України. Головне в сюжеті твору – короткочасне, як весна, щастя і трагедія Івана й Марічки, цих українських Ромео і Джульєтти. Іван і Марічка — герої твору — це справжні діти природи, яку вони сприймають, як живу істоту, чарівну і загадкову. Обоє вони щедро обдаровані люди, їм властиве тонке відчуття стобарвної і стозвукової природи, щирість сердець і доброта, любов до пісні і музики, здатність самим творити веселі і сумні співаночки. З дитячої дружби маленьких пастушків у пору юності Івана й Марічки розквітло їх ніжне і глибоке кохання, яке спалахнуло, як блискавка, і трагічно обірвалося. Іван сприймав світ як казку, повну чудес, цікаву, таємничу і страшну. Іван-юнак був стрункий, як смерека, міцний і вродливий леґінь. Тяжко переживає Іван розлуку з Марічкою, коли був змушений піти в найми, на полонину, і особливо — її загибель під час повені. Смерть коханої погнала його з рідного краю. Палагна, з якою одружився Іван, була з багатого роду, але щастя йому не принесла. Велика туга за щасливим минулим, душевний протест проти безрадісного животіння приводять Івана до передчасної смерті. Ідея повісті — гімн природі, чистоті людських взаємин і почуттів, засудження бездуховного життя, обмеженого дрібними потребами й інтересами. Проблема життя і смерті, мабуть, найголовніша у творі, проблеми філософського плану: справжня краса, сенс життя і ставлення до смерті, людська мораль, гармонія людини і природи, проблеми соціального буття народу. Саме це коло питань окреслює проблематику повісті М. Коцюбинського «Тіні забутих предків» і визначає її мистецьку етичну цінність. Одне з найяскравіших місць у повісті, що дає можливість уявити, як люди захищалися від злих духів, — святий вечір у хаті Івана. Коцюбинський описує звичаї та обряди, дотримання яких забезпечувало благополуччя, або успіх у ґаздуванні (плекання худібки, ворожіння, свята весни, радості й сонця). Сьогодні ми з подивом відкриваємо для себе глибинні традиції наших предків.
Yandex.RTB R-A-252273-3- Ы1. Періодизація ул. Наявні класифікації етапів розвитку ул і їх змістові характеристики у працях с. Єфремова, м. Зерова, д. Чижевського.
- Ы2. Обрядова пісенність. Календарні цикли пісень.
- Ы3. Думи та історичні пісні – жанри усної народної творчості. Відображення в них народного героїзму та патріотизму.
- Ы4. Література кр. Провідні стилі і жанри. Жанр літопису в давній українській літературі.
- Ы5. Історична основа, тема, ідея «Слова о полку Ігоревім». «Слово…» як літературна пам`ятка світового значення.
- Ы6. Полемічна література кінця 16-початку 17 ст. Провідні мотиви послань Івана Вишенського.
- Ы7. Творчість Григорія Сковороди. Збірка «Сад божественних песней». Історія «сродної праці» в байках.
- Ы8. Проблематика, жанр «Енеїди» Котляревського. «Енеїда» як перший твір літератури нового типу.
- Ы9. Поети-романтики 20-40-х років хіх століття.
- Ы10. Квітка-Основяненко як перший український повістяр-«побутописець»
- Ы11.Т.Шевченко-основоположник нової української літератури. Стан сучасного шевченкознавства.
- Ы12. Рання творчість Шевченка. Ідейно-художній аналіз поеми «Гайдамаки».
- Ы13. Лірика та сатира Шевченка 1843-47 років, її стильова своєрідність («Сон», «Кавказ», «і мертвим..»).
- Ы14. Життя і творчість Шевченка періоду заслання та останніх років життя.
- Ы15. Місце Марка Вовчка (Марія Олександрівна Вілінська 1833-1907) в українському літературному процесі.
- Ы16.Проблема інтелігенції в українській романистиці другої половини хіх-початку хх ст. («Хмари» 1874 р. Нечуя-Левицького, «Перехресні стежки» 1900р. Франка).
- Ы17. Творчість с. Руданського. Лірика. «Співомовки»
- Ы18. Історичний роман Куліша «Чорна рада». П. Куліш як літературний критик.
- Ы19. Літературно-критична й публіцистична діяльність Драгоманова (18 вересня 1841-20 червня 1895).
- Ы20. Історична тема в драматургії Старицького («Маруся Богуславка», «Оборона Буші»). Старицький – поет і перекладач.
- Ы22. Павло Грабовський. Провідні мотиви лірики.
- Ы23. Збірка Франка «з вершин і низин». Її ідейно-художнє новаторство.
- Ы24. Поезія Франка 90-х – 900-х років. Проблематика, жанрова своєрідність, багатство і розмаїття художньої палітри (збірки «Зівяле листя», «Мій Ізмарагд», «Із днів журби», «Sempertiro»).
- Ы25. Філософські поеми Франка («Мойсей», «Смерть Каїна»,» Іван Вишенський»)
- Ы26. Франко як літературний критик і літературознавець.
- Ы27. Художня своєрідність малої прози Франка 90-х – 900-х років.
- Ы28. Суспільно-політичні та літературно-естетичні погляди Лесі Українки.
- Ы29. Лірика Лесі Українки. Основні мотиви. Ідейно-естетична своєрідність.
- Ы30. Проблематика і новаторство драматургії Лесі Українки.
- Ы31. На зламі століть: лірика кінця хіх-першої третини хх ст. (жанрова різноманітність, естетичне багатство, творча своєрідність поезії в. Самійленка, м. Вороного, о. Олеся)
- Ы32. Поети «Молодої Музи» (п. Карманський, б. Лепкий, в. Пачовський), їх філософсько-естетичні шукання.
- Ы33. М. Коцюбинський-новеліст. Проблематика, характери, особливості психологічного аналізу.
- Ы34. Проблематика, художня своєрідність повістей м. Коцюбинського «Fatamorgana», «Тіні забутих предків».
- Ы35. Художня своєрідність та новаторство Винниченка як митця хх віку (проза і драматургія).
- Ы36. Ідейно-художній аналіз повісті Кобилянської «Земля».
- Ы37. Новаторство в. Стефаника-новеліста. Особливості психологічного аналізу в прозі письменника.
- Ы38. Особливості психологічного аналізу у творах Черемшини Марка.
- Ы39. Творчість Тесленка і Васильченка в контексті неореалізму поч. Хх ст.
- Ы40. Провідні риси неокласицизму і культорологічні образи в поезії неокласиків Рильського, Зерова, Драй-Хмари.
- Ы41. Поняття про модернізм. Особливості розвитку українського модернізму. Стильові течії українського модернізму.
- Ы42. Жанрове розмаїття творчої спадщини Хвильового.
- Ы43. Інтимна лірика і поема «Мазепа» в. Сосюри.
- Ы44. Літературна дискусія в Україні 1925-28 років і літературно-художні організації 1920-30-х років.
- Ы45. Крах романтиків і тріумфання прагматиків у романах і повістях Підмогильного. Художні досягнення митця.
- Ы46. Незвичайні характери і засоби їхньої романтизації у прозі Яновського, Довженка. Проблема землі і роду в їхній творчості.
- Ы47. Особливості поетики новел і романів Гончара. Діалог автора із самим собою, з часом, з культурною традицією.
- Ы48. Полемічна спрямованість історичних романів Загребельного і Іваничука.
- Ы49. Художня інтерпретація радянської дійсності у творчості письменників-емігрантів (Самчук, Барка, Осьмачка)
- Ы50. Людина і війна у творчості українських письменників (Довженко, Гончар, Багряний)
- Ы51. Діалог поетів з Україною (від «Мойсея» Франка до «Палімпсестів» Стуса)
- Ы52. Тема України й особливості її художнього трактування у творчості Маланюка
- Ы53. Проблематика і поетика романів Багряного (на вибір)
- Ы54. Художня своєрідність драматургії Миколи Куліша ( на вибір)
- Ы55. Традиції неокласиків і поетична культурологія Ліни Костенко
- Ы56. Українська поезія «шістдесятників» хх ст.. Провідні мотиви і жанри.
- Ы57. Усмішки Остапа Вишні – проблематика і поетика комічного.
- Ы58. Особливості трактування проблеми гуманізму в ул хх ст.. (викриття сталінщини, казарменого соціалізму).
- Ы59. Тема моральних пошуків у прозі хх ст.. (твори Загребельного, Стельмаха, Руденка).
- Ы76.Літературознавчі дослідження філологічного факультету
- Ы84. Проблеми літературознавчої компаративістики.
- Ы85. Теорія діалогізму
- Ы88. Поняття про зміст і форму твору.