Ы11.Т.Шевченко-основоположник нової української літератури. Стан сучасного шевченкознавства.

Шевченко (9 березня 1814 - 10 березня 1861) є основоположником нової української літератури і родоначальником її революційно-демократичного напряму. Саме в його творчості повно розвинулися ті начала, які стали провідними для передових українських письменників другої половини ХІХ - початку ХХ століть. Шевченко перший в українській літературі виступив як істинно народний поет, твори якого з усією повнотою відбили почуття й думки трудящих мас, їх віковічні визвольні прагнення. Шевченко ж виступив як грізний суддя і обличитель усього самодержавно-кріпосницького ладу, як непримиренний ворог поміщиків і царизму. У його творах змальований новий позитивний герой - борець проти самодержавно-поміщицького ладу, борець за щастя народу.З його ім'ям та творчістю пов'язане розширення національної тематики до рівня загальнолюдських параметрів літератури, кристалізація національно-визвольних ідей, постановка на порядок дня політичної боротьби проти самодержавства та інших форм деспотії, розвиток аналітичного начала в художній творчості, формування засад реалізму, дальший розвиток романтизму, поява як окремої галузі професійної літературної критики. Українська література в 40-і - 60-і рр. стає загальноєвропейським явищем із яскраво вираженим обличчям. Творчість Т.Шевченка великою мірою визначила шляхи розвитку української літератури в наступний період і справила вплив на поступ інших слов'янських літератур.Поєднавши у своїх поетичних творах живу розмовну мову з словесно-виразовими засобами книжної мови, Шевченко підніс українську літературну мову на новий, якісно вищий ступінь. У поетичних творах Шевченкова українська мова набула незвичайного багатства барв та відтінків, а також можливостей передачі не тільки найтонших настроїв, почуттів і думок, а й глибоких філософських та політично-суспільних узагальнень. Широко користуючись лексикою різних галузей науки й мистецтва, Шевченко заклав основи термінологізації української лексики, підносячи цим самим українську літературну мову до рівня найрозвиненіших мов світу.

Шевченкозна́вство — наукове вивчення життя, творчості та багатогранної діяльності Тараса Шевченка, а також його місця в історії Східної Європи та в світовому літературному процесі. Вивчення спадщини Шевченка — проблема невичерпна та багатобічна, і тому Шевченкознавство, як міждисциплінарна галузь наукового знання, відзначається різними напрямами досліджень (біографічний, бібліографічний, літературознавчий, текстологічний, мовознавчий, лексикографічний, мистецтвознавчий, естетичний, психологічний, педагогічний, релігійно-етичний, філософський, суспільно-політичний тощо). Основи сучасного шевченкознавства заклав Іван Франко своїми статтями. Він переодизує (хронологічний чинник) життя і творчість Шевченка на 4 періоди: 1) романтичний (1938-43) – доба національного романтизму, видає «Малий Кобзар» у 1840 році з 8 поезій, перша поезія, в якому «Думи, мої думи», балади «Причинна» (1837), «Тополя» (1839) й «Утоплена» (1841), «Гайдамаки». В цей період перебуває в Петербурзі, 22 квітня 1838 року був викуплен з кріпацтва; 2) період трьох літ 1843-47 , за одноіменним віршем і рукописним альбомом, період політичної сатири-критикує самодержавство, поезії «3 літа», поема «Сон», «Заповіт», «Великий льох», «І ертвим, і живим, і ненародженим…»; 3) період заслання 1847-57 роки у звязку з тим, що імя Шевченка повязали з Кирило-Мефодієвським товариством. В оринбурзький період не пише 7 років української поезії. Починає циклом «В Казематі», «Садок вишневий..», твори психологічного характеру; 4) амністія Шевченка 1857-1861 роки – «Неофіти» Щєпкіну, 9 повістей рос мовою, поема «Марія» (1859),останній вірш «Чи не покинуть нам, небого».

До першого видання «Кобзаря» ввійшло вісім творів: «Думи мої, думи мої, лихо мені з вами!», «Перебендя», «Катерина», «Тополя», «Думка», «До Основ'яненка», «Іван Підкова», «Тарасова ніч».Друге видання 1844 року під назвою «Чигиринський Кобзар» вийшов передрук першого видання «Кобзаря» з додатком поеми «Гайдамаки».Третє видання «Кобзар» 1860 року сюди увійшло 17 творів і портрет Тараса Шевченка.

Тетяна Мейзерська «Слово Шевченка:міф, метафора, історія» -Одеса, 1996 рік.

Валерія Смілянська «Шевченківська мемуаристика як джерело біографічних відомостей»

Василь Пахаренко «Ой три шляхи щирокії..» (Про Шевченкове бачення боротьби зі злом)