Тема 11. Постмодерний дискурс сучасної української поезії

Функціонування декількох дискурсів у сучасній українській поезії. Перевага авангардного і постмодерного дискурсів у творчості молодих поетів, їх художні особливості. Поява літературних угруповань «Бу-Ба-Бу», «Західний вітер», «Нова дегенерація» та ін., що формують неоавангардистський дискурс. Основні риси неоавангардистського поетичного дискурсу: продовження традицій І.Котляревського, експериментування, сміхова культура, карнавалізація, екзотизм, епатажність, гра, поєднання ознак «вищих» і «нижчих» жанрів і стилів, бурлескно-гумористичні інтонації, пародіювання тощо.

Літературне об’єднання «Бу-Ба-Бу» – найяскравіший вияв раннього українського постмодернізму: історія створення гурту, символіка назви, його найяскравіші представники (Ю.Андрухович, В.Неборак, О.Ірванець). Сфера інтересу бубабістів – гра з «порожнинами» й табу національної культури. Інверсії і трансгресії (руйнування меж, переходи значення) в бубабістів. Бубабістська ідеологія карнавалу. Постмодерний карнавал як форма самоствердження нового покоління українських авторів. Сексуальність, ненормативна лексика, іронія щодо традиційних досі тем, зумисне зведення докупи патріотики й еротики – основа творчості бубабістів.

Творчість О.Ірванця, аналіз його пародій «Любіть Охлахому», циклу «Уроки класики», «Пісні східних слов’ян», майстерне використання цитатного дискурсу.

Художні експерименти В.Неборака, його збірки «Бурштиновий час», «Літаюча голова», «Альтер его», «Розмова зі слугою», «Епос про тридцять п’яту хату», застосування барокових прийомів, гротескного реалізму.

Ю.Андрухович як поет, автор збірок віршів «Небо і площі» (1985), «Середмістя» (1985), «Екзотичні птахи і рослини» (1991, 2003). Постмодерність художнього дискурсу Ю.Андруховича, аналіз під цим кутом зору циклу «Кримінальні сонети. Історії, підслухані в корчмі Макальондри». Пародія, суржик, іронія, гротеск, сарказм як основні засоби моделювання світу й героїв («Кишеньковий Яворницький»).

Характер художніх експериментів поетів угруповання «Нова дегенерація»: І.Андрусяка (збірки «Депресивний синдром», «Отруєння голосом»), С.Процюка («На вістрі двох правд», «Апологетика на світанку»), І.Ципердюка («Химері», «Переселення квітня»).

Художні експерименти львівського літературного угруповання «ЛуГоСад» (І.Лучук, Н.Гончар) та київського угруповання «Пропала грамота» (Ю.Позаяк, В.Недоступ). Цікаві експериментування І.Лучука із жанрами сонету (сонетія), паліндрому тощо в постбароковій традиції. Футуристичні звукові експерименти Н.Гончара. Міжмовні експерименти Ю.Позаяка, епатажність віршів, розробка тем і традицій «низької міської культури».

Іронічно-постмодерна традиція в поетичній творчості С.Жадана. «Злободенність», епатажність поезії С.Жадана. Привнесення ним у постмодерний поетичний текст потужного елементу субкультури, запровадження міського молодіжного сленгу, розширення сфери використання елементів пародії і самопародії, влучне оперування цитатами з постколоніальної дійсності, класичних текстів і субкультур них проявів.

Постмодерне моделювання світу у віршах поетів угруповання «Західний вітер». Постмодерний концептуалізм, сюрреалістичні видіння, кубізм, метафоризм лірики, широке інтертекстуальне поле лірики В.Махна, автора збірок «Схима», «Самотність цезаря», «Книга пагорбів та годин», «Лютневі елегії та інші вірші», «Плавник риби», «38 віршів про Нью-Йорк і дещо інше».

Художнє новаторство і продовження симоненківської традиції у ліриці Б.Щавурського.

Характер метафоризму Г.Безкоровайного та неофутуризму В.Гайди.

Семінарське заняття: Художні експерименти літературного угруповання «Бу-Ба-Бу».

Самостійна робота: текстуальне ознайомлення з поетичними творами Василя Махна.