Ы33. М. Коцюбинський-новеліст. Проблематика, характери, особливості психологічного аналізу.
Творчість Коцюбинського еволюційного типу, спочатку пише вірші дитячого плану, рання проза позначена ідеологічним пошуком («Дядько і тітка»). Приходить до новелістичного принципу відображення дійсності, який полягає у певній фрагментальості.У 1900-ті роки Коцюбинський пише три твори, що відкривають новий етап у його творчості: новелу «Лялечка», акварель «На камені» й етюд «Цвіт яблуні».У цих творах подано глибший психологічний аналіз, вони показують, що Коцюбинський вийшов на цілком нову стежку – стежку імпресіонізму (течія модернізму, яка визначається прагнення передати мінливі миттєві відчуття та переживання). На початку XX ст. відбувається якісний злам у творчості Михайла Коцюбинського. Він створює жанр психологічної новели, виробляє імпресіоністичну манеру письма. Сюжет у психологічній новелі відходить на другий план. Портретні описи майже відсутні, змінюється функція обставин, усе підпорядковується одній меті — тонкому проникненню в психологічний світ людини, нюанси душевних поривів і глибокі переживання, якої й становлять справжню драматургічну колізію новели. Принципово новою стає й система поетики: письменник наче переломлює все те, що він зображує, крізь призму внутрішніх переживань персонажів. Коцюбинський змальовує не стільки вчинки, поведінку героя, навколишній світ, скільки його враження про самого себе та цей світ.Акварель «На камені» — новаторський твір у жанровому плані. У ньому нескладна фабула, автор зосереджений на внутрішніх переживаннях героїв, що й становлять сюжетну колізію. Композиція акварелі надзвичайно оригінальна: даючи нібито малюнок з життя, автор жодного епізоду не виносить на перший план, а примушує читача головні епізоди переживати в собі, у своїй уяві. У цьому виявляється перша риса імпресіонізму: замість детальних реалістичних описів давати тільки окремі натяки, «плями»,.що вже показують шлях читачевій уяві. Друга ж риса імпресіонізму – висувати на перший план психічні переживання героїв, а не фабулу творів. Письменник робить спробу вийти за межі традиційного оповідання та створити новий жанр – психологічну новелу, розвинути свою індивідуальну стильову манеру. Жанрова характеристика цього твору – акварель – відкриває задум автора: наблизити словопис до живопису; згадана новела наче спеціально присвячена цьому мистецькому експерименту.Не дивно, що новелу «На камені» автор назвав аквареллю: у ній справді переважають зорові образи, картини моря й гір виринають перед очима читачів, наприклад змалювання бурі на морі.Драматична колізія (втеча закоханих Фатьми й Алі).«Цвіт яблуні» — цілком психологічна новела., автор звертається до принципу потоку свідомості.Автор у тексті відсутній, він розчинений у герої.Форма розповіді — від першої особи, що надає більшої інтимності й ліризму, допомагає глибше розкрити всі найтонші душевні порухи персонажа. Батько, головний персонаж твору, крім того, ще й письменник, митець слова. У хвилини, коли душа зранена горем, його пам'ять, підсилена силою творчості, усе фіксує.«Цвіт яблуні» – викінчено імпресіоністичний.Відчувається й мопассанівська проблематика психології творчості письменника, і шніцлерівський потік свідомості, і гамсунівська увага до порухів людської душі, і властива тільки Коцюбинському заглибленість у надра підсвідомості, й імпресіоністичний малюнок, який складається зі світлотіні, колористичних мікрообразів, символіки квітів.Найважливішою з-поміж усіх деталей є цвіт яблуні, що символізує красу життя. За допомогою цієї деталі розкривається і життєствердна думка твору: краса життя, краса природи не захмарюється навіть подихом смерті.В «Intermezzo» Коцюбинський досягає вершин імпресіоністичного письма.За жанром– лірико-психологічна поема в прозі, написана в імпресіоністичній манері. Написана новела ніби в монологічній манері, проте це не внутрішній монолог, це ряд картин, створених словом, що передають враження героя від навколишнього та водночас його внутрішні переживання.Дійові особи – засіб художньої умовності Він застосовується письменником для того, щоб дати читачеві ключ до розуміння цієї складної образної мови природи, носіями якої виступають «дійові особи» – «ниви у червні», «сонце», «зозуля», «жайворонки», та символічного змісту інших образів.У новелі “Intermezzo” чи не найяскравіше в усій творчості Коцюбинського втілені риси імпресіонізму.
- Ы1. Періодизація ул. Наявні класифікації етапів розвитку ул і їх змістові характеристики у працях с. Єфремова, м. Зерова, д. Чижевського.
- Ы2. Обрядова пісенність. Календарні цикли пісень.
- Ы3. Думи та історичні пісні – жанри усної народної творчості. Відображення в них народного героїзму та патріотизму.
- Ы4. Література кр. Провідні стилі і жанри. Жанр літопису в давній українській літературі.
- Ы5. Історична основа, тема, ідея «Слова о полку Ігоревім». «Слово…» як літературна пам`ятка світового значення.
- Ы6. Полемічна література кінця 16-початку 17 ст. Провідні мотиви послань Івана Вишенського.
- Ы7. Творчість Григорія Сковороди. Збірка «Сад божественних песней». Історія «сродної праці» в байках.
- Ы8. Проблематика, жанр «Енеїди» Котляревського. «Енеїда» як перший твір літератури нового типу.
- Ы9. Поети-романтики 20-40-х років хіх століття.
- Ы10. Квітка-Основяненко як перший український повістяр-«побутописець»
- Ы11.Т.Шевченко-основоположник нової української літератури. Стан сучасного шевченкознавства.
- Ы12. Рання творчість Шевченка. Ідейно-художній аналіз поеми «Гайдамаки».
- Ы13. Лірика та сатира Шевченка 1843-47 років, її стильова своєрідність («Сон», «Кавказ», «і мертвим..»).
- Ы14. Життя і творчість Шевченка періоду заслання та останніх років життя.
- Ы15. Місце Марка Вовчка (Марія Олександрівна Вілінська 1833-1907) в українському літературному процесі.
- Ы16.Проблема інтелігенції в українській романистиці другої половини хіх-початку хх ст. («Хмари» 1874 р. Нечуя-Левицького, «Перехресні стежки» 1900р. Франка).
- Ы17. Творчість с. Руданського. Лірика. «Співомовки»
- Ы18. Історичний роман Куліша «Чорна рада». П. Куліш як літературний критик.
- Ы19. Літературно-критична й публіцистична діяльність Драгоманова (18 вересня 1841-20 червня 1895).
- Ы20. Історична тема в драматургії Старицького («Маруся Богуславка», «Оборона Буші»). Старицький – поет і перекладач.
- Ы22. Павло Грабовський. Провідні мотиви лірики.
- Ы23. Збірка Франка «з вершин і низин». Її ідейно-художнє новаторство.
- Ы24. Поезія Франка 90-х – 900-х років. Проблематика, жанрова своєрідність, багатство і розмаїття художньої палітри (збірки «Зівяле листя», «Мій Ізмарагд», «Із днів журби», «Sempertiro»).
- Ы25. Філософські поеми Франка («Мойсей», «Смерть Каїна»,» Іван Вишенський»)
- Ы26. Франко як літературний критик і літературознавець.
- Ы27. Художня своєрідність малої прози Франка 90-х – 900-х років.
- Ы28. Суспільно-політичні та літературно-естетичні погляди Лесі Українки.
- Ы29. Лірика Лесі Українки. Основні мотиви. Ідейно-естетична своєрідність.
- Ы30. Проблематика і новаторство драматургії Лесі Українки.
- Ы31. На зламі століть: лірика кінця хіх-першої третини хх ст. (жанрова різноманітність, естетичне багатство, творча своєрідність поезії в. Самійленка, м. Вороного, о. Олеся)
- Ы32. Поети «Молодої Музи» (п. Карманський, б. Лепкий, в. Пачовський), їх філософсько-естетичні шукання.
- Ы33. М. Коцюбинський-новеліст. Проблематика, характери, особливості психологічного аналізу.
- Ы34. Проблематика, художня своєрідність повістей м. Коцюбинського «Fatamorgana», «Тіні забутих предків».
- Ы35. Художня своєрідність та новаторство Винниченка як митця хх віку (проза і драматургія).
- Ы36. Ідейно-художній аналіз повісті Кобилянської «Земля».
- Ы37. Новаторство в. Стефаника-новеліста. Особливості психологічного аналізу в прозі письменника.
- Ы38. Особливості психологічного аналізу у творах Черемшини Марка.
- Ы39. Творчість Тесленка і Васильченка в контексті неореалізму поч. Хх ст.
- Ы40. Провідні риси неокласицизму і культорологічні образи в поезії неокласиків Рильського, Зерова, Драй-Хмари.
- Ы41. Поняття про модернізм. Особливості розвитку українського модернізму. Стильові течії українського модернізму.
- Ы42. Жанрове розмаїття творчої спадщини Хвильового.
- Ы43. Інтимна лірика і поема «Мазепа» в. Сосюри.
- Ы44. Літературна дискусія в Україні 1925-28 років і літературно-художні організації 1920-30-х років.
- Ы45. Крах романтиків і тріумфання прагматиків у романах і повістях Підмогильного. Художні досягнення митця.
- Ы46. Незвичайні характери і засоби їхньої романтизації у прозі Яновського, Довженка. Проблема землі і роду в їхній творчості.
- Ы47. Особливості поетики новел і романів Гончара. Діалог автора із самим собою, з часом, з культурною традицією.
- Ы48. Полемічна спрямованість історичних романів Загребельного і Іваничука.
- Ы49. Художня інтерпретація радянської дійсності у творчості письменників-емігрантів (Самчук, Барка, Осьмачка)
- Ы50. Людина і війна у творчості українських письменників (Довженко, Гончар, Багряний)
- Ы51. Діалог поетів з Україною (від «Мойсея» Франка до «Палімпсестів» Стуса)
- Ы52. Тема України й особливості її художнього трактування у творчості Маланюка
- Ы53. Проблематика і поетика романів Багряного (на вибір)
- Ы54. Художня своєрідність драматургії Миколи Куліша ( на вибір)
- Ы55. Традиції неокласиків і поетична культурологія Ліни Костенко
- Ы56. Українська поезія «шістдесятників» хх ст.. Провідні мотиви і жанри.
- Ы57. Усмішки Остапа Вишні – проблематика і поетика комічного.
- Ы58. Особливості трактування проблеми гуманізму в ул хх ст.. (викриття сталінщини, казарменого соціалізму).
- Ы59. Тема моральних пошуків у прозі хх ст.. (твори Загребельного, Стельмаха, Руденка).
- Ы76.Літературознавчі дослідження філологічного факультету
- Ы84. Проблеми літературознавчої компаративістики.
- Ы85. Теорія діалогізму
- Ы88. Поняття про зміст і форму твору.