Ы29. Лірика Лесі Українки. Основні мотиви. Ідейно-естетична своєрідність.
Поетична спадщина Лесі Українки вміщена у збірках «На крилах пісень» (перша поетична збірка 1893), «Думи і мрії» (1902), «Відгуки» (1913). З перших кроків літературної праці поетеси помічаємо її тяжіння до ліричного циклу як принципу компонування поезії. Це «Подорож до моря» (1888), «Сім струн» (1890), «Кримські спогади» (1890-1891) та інші. Інтерес до циклу як композиційного засобу лірики не втрачається протягом усієї літературної діяльності автора («Весна в Єгипті» - 1910, «З подорожньої книжки» - 1911). Ліричний цикл у творчості Лесі Українки виконує важливу структурну функцію і збагачує можливості ліричних жанрів. У Лесі Українки зустрічаємо різні принципи компонування циклу. Передусім це ідейно-тематичний принцип, коли всі вірші циклу об'єднані наскрізною ідеєю. Наприклад: поетичне слово – зброя, меч двосічний на ворога у циклі «Ритми». Перевага зорових вражень сприяє творенню з окремих ліричних етюдів суцільної, розгорнутої картини («Подорож до моря»). Музичний принцип підсилює звукові враження. Тут особливого смислового значення набуває мелодія вірша. Музика слова («Сім струн», «Мелодії»).У письменниці переважає громадсько-політична лірика. Перша поетична книжка Лесі Українки «На крилах пісень». Збірка складалася із шести поетичних циклів, біля тридцяти віршів поза циклами, поем «Самсон», «Місячна легенда», «Русалка». У творах переважають громадянські мотиви, мужні інтонації, життєво стверджуючий настрій. Першим акордом було патріотичне звернення до рідного краю – «До тебе, Україно, наша бездольная мати, струна моя перша озветься». Так починався цикл «Сім струн», якій відкривав книжку. Безкомпромісне – «Або погибель або перемога» - стало наскрізним мотивом циклу «Сльози-перли». Як кредо молодої поетеси прозвучав вірш «Contra spem spero». Та особливе місце у збірці зайняла поезія «Досвітні огні», які засвідчують люди робочі. До збірки ввійшла також пейзажна та інтимна лірика – цикли «Подорож до моря», «Кримські спогади», «Зоряне небо». Світ природи в уяві поетеси – це країна сонця і золистої блакиті. Таке світобачення відповідало цілісному поетичному настрої книжки, хоч і порушували його надмірні зітхання, жалі, сльози. Найслабшою виявилась інтимна лірика, якій ще бракувало художніх знахідок, заважали сентиментальні атрибути альбомного віршування.Багата, різноманітна тематика творів поетеси. Це і заклик до боротьби з самодержавством, і роль поетичного слова в цій боротьбі, і утвердження народу як творця історії, і оспівування природи, що дає сили жити і боротись. Леся любила свій народ, Україну, серце її обкипало кров'ю, коли бачила страждання простої людини. Ніколи не скаржилась на свою долю, муки ж народні сприймала як свої власні.
- Ы1. Періодизація ул. Наявні класифікації етапів розвитку ул і їх змістові характеристики у працях с. Єфремова, м. Зерова, д. Чижевського.
- Ы2. Обрядова пісенність. Календарні цикли пісень.
- Ы3. Думи та історичні пісні – жанри усної народної творчості. Відображення в них народного героїзму та патріотизму.
- Ы4. Література кр. Провідні стилі і жанри. Жанр літопису в давній українській літературі.
- Ы5. Історична основа, тема, ідея «Слова о полку Ігоревім». «Слово…» як літературна пам`ятка світового значення.
- Ы6. Полемічна література кінця 16-початку 17 ст. Провідні мотиви послань Івана Вишенського.
- Ы7. Творчість Григорія Сковороди. Збірка «Сад божественних песней». Історія «сродної праці» в байках.
- Ы8. Проблематика, жанр «Енеїди» Котляревського. «Енеїда» як перший твір літератури нового типу.
- Ы9. Поети-романтики 20-40-х років хіх століття.
- Ы10. Квітка-Основяненко як перший український повістяр-«побутописець»
- Ы11.Т.Шевченко-основоположник нової української літератури. Стан сучасного шевченкознавства.
- Ы12. Рання творчість Шевченка. Ідейно-художній аналіз поеми «Гайдамаки».
- Ы13. Лірика та сатира Шевченка 1843-47 років, її стильова своєрідність («Сон», «Кавказ», «і мертвим..»).
- Ы14. Життя і творчість Шевченка періоду заслання та останніх років життя.
- Ы15. Місце Марка Вовчка (Марія Олександрівна Вілінська 1833-1907) в українському літературному процесі.
- Ы16.Проблема інтелігенції в українській романистиці другої половини хіх-початку хх ст. («Хмари» 1874 р. Нечуя-Левицького, «Перехресні стежки» 1900р. Франка).
- Ы17. Творчість с. Руданського. Лірика. «Співомовки»
- Ы18. Історичний роман Куліша «Чорна рада». П. Куліш як літературний критик.
- Ы19. Літературно-критична й публіцистична діяльність Драгоманова (18 вересня 1841-20 червня 1895).
- Ы20. Історична тема в драматургії Старицького («Маруся Богуславка», «Оборона Буші»). Старицький – поет і перекладач.
- Ы22. Павло Грабовський. Провідні мотиви лірики.
- Ы23. Збірка Франка «з вершин і низин». Її ідейно-художнє новаторство.
- Ы24. Поезія Франка 90-х – 900-х років. Проблематика, жанрова своєрідність, багатство і розмаїття художньої палітри (збірки «Зівяле листя», «Мій Ізмарагд», «Із днів журби», «Sempertiro»).
- Ы25. Філософські поеми Франка («Мойсей», «Смерть Каїна»,» Іван Вишенський»)
- Ы26. Франко як літературний критик і літературознавець.
- Ы27. Художня своєрідність малої прози Франка 90-х – 900-х років.
- Ы28. Суспільно-політичні та літературно-естетичні погляди Лесі Українки.
- Ы29. Лірика Лесі Українки. Основні мотиви. Ідейно-естетична своєрідність.
- Ы30. Проблематика і новаторство драматургії Лесі Українки.
- Ы31. На зламі століть: лірика кінця хіх-першої третини хх ст. (жанрова різноманітність, естетичне багатство, творча своєрідність поезії в. Самійленка, м. Вороного, о. Олеся)
- Ы32. Поети «Молодої Музи» (п. Карманський, б. Лепкий, в. Пачовський), їх філософсько-естетичні шукання.
- Ы33. М. Коцюбинський-новеліст. Проблематика, характери, особливості психологічного аналізу.
- Ы34. Проблематика, художня своєрідність повістей м. Коцюбинського «Fatamorgana», «Тіні забутих предків».
- Ы35. Художня своєрідність та новаторство Винниченка як митця хх віку (проза і драматургія).
- Ы36. Ідейно-художній аналіз повісті Кобилянської «Земля».
- Ы37. Новаторство в. Стефаника-новеліста. Особливості психологічного аналізу в прозі письменника.
- Ы38. Особливості психологічного аналізу у творах Черемшини Марка.
- Ы39. Творчість Тесленка і Васильченка в контексті неореалізму поч. Хх ст.
- Ы40. Провідні риси неокласицизму і культорологічні образи в поезії неокласиків Рильського, Зерова, Драй-Хмари.
- Ы41. Поняття про модернізм. Особливості розвитку українського модернізму. Стильові течії українського модернізму.
- Ы42. Жанрове розмаїття творчої спадщини Хвильового.
- Ы43. Інтимна лірика і поема «Мазепа» в. Сосюри.
- Ы44. Літературна дискусія в Україні 1925-28 років і літературно-художні організації 1920-30-х років.
- Ы45. Крах романтиків і тріумфання прагматиків у романах і повістях Підмогильного. Художні досягнення митця.
- Ы46. Незвичайні характери і засоби їхньої романтизації у прозі Яновського, Довженка. Проблема землі і роду в їхній творчості.
- Ы47. Особливості поетики новел і романів Гончара. Діалог автора із самим собою, з часом, з культурною традицією.
- Ы48. Полемічна спрямованість історичних романів Загребельного і Іваничука.
- Ы49. Художня інтерпретація радянської дійсності у творчості письменників-емігрантів (Самчук, Барка, Осьмачка)
- Ы50. Людина і війна у творчості українських письменників (Довженко, Гончар, Багряний)
- Ы51. Діалог поетів з Україною (від «Мойсея» Франка до «Палімпсестів» Стуса)
- Ы52. Тема України й особливості її художнього трактування у творчості Маланюка
- Ы53. Проблематика і поетика романів Багряного (на вибір)
- Ы54. Художня своєрідність драматургії Миколи Куліша ( на вибір)
- Ы55. Традиції неокласиків і поетична культурологія Ліни Костенко
- Ы56. Українська поезія «шістдесятників» хх ст.. Провідні мотиви і жанри.
- Ы57. Усмішки Остапа Вишні – проблематика і поетика комічного.
- Ы58. Особливості трактування проблеми гуманізму в ул хх ст.. (викриття сталінщини, казарменого соціалізму).
- Ы59. Тема моральних пошуків у прозі хх ст.. (твори Загребельного, Стельмаха, Руденка).
- Ы76.Літературознавчі дослідження філологічного факультету
- Ы84. Проблеми літературознавчої компаративістики.
- Ы85. Теорія діалогізму
- Ы88. Поняття про зміст і форму твору.