Ы24. Поезія Франка 90-х – 900-х років. Проблематика, жанрова своєрідність, багатство і розмаїття художньої палітри (збірки «Зівяле листя», «Мій Ізмарагд», «Із днів журби», «Sempertiro»).

Стильово Франко належить до перших реалістів в українській літературі. Новаторською була вже його друга збірка «З вершин і низин» (1887 р., поширена 1893 р.), охоплювала головні твори його суспільної лірики. Вершиною інтимної лірики Франка є його «Зів'яле листя» (1886 - 1896 років і видана у 1896 році). Збірка також має назву «Лірична драма». В цій збірці розкривається душевна трагедія ліричного героя (самого Івана Франка), викликана тяжкими обставинами особистого життя, зокрема нерозділеним коханням.Збірка складається з трьох частин, або «жмутків». У «жмутках» вміщено інтимну лірику, в якій оспівано глибокі почуття палкого, але нещасливого кохання. У першому «жмутку» є вірші і з громадянськими мотивами, але переважає скорботна інтимна лірика. У поезіях другого «жмутка» Іван Франко оспівує не лише кохання, а й чарівну красу природи. Провідний мотив поезій третього «жмутка» — пекельні переживання поета, спричинені нещасливим коханням. У збірці «Мій Ізмарагд» (1897 р.) переважають філософські мотиви: рефлексії поета про добро й зло, красу і вірність, обов'язок і зміст людського життя. Але й у ній знаходимо зразок суспільної лірики, в якій Франко увіковічнив страждання рідного народу («По селах», «До Бразілії» та інші). У староруській літературі «Ізмарагдами» називалися збірки статей і притч морального характеру, в яких читач знаходив відповідь на ті чи інші питання повсякденного життя. Збірка «Мій Ізмарагд» об'єднала твори (паренетікони, притчі, легенди, листи), написані за мотивами стародавніх притч, легенд, повчань, що містилися у давньоруських рукописних збірниках. Драму власного життя Франко відобразив у збірці «Із днів журби» (1900 р.). Композиція збірки “Із днів журби” типологічно подібна до «Зів’ялого листя»: поділена на три рівновеликі цикли («Із днів журби», «Спомини», «В плен-ері», по 12 поезій у кожному), вона пронизана єдиним настроєм і тематичним комплексом. Збірка «Із днів журби» була наслідком численних особистих драм і невдач. Перед автором гостро постали проблеми сумніву, зневіри, розчарування в давніх ідеалах. Програмова збірка «Semper tiro» (1906 р.) є містичним кредо поета-борця. Жанрова своєрідність - сонет, станси, співомовки, приказки. Центральна тема збірки - роль митця в суспільстві.Перші “п’єси” “Semper tiro”, “Сонет” і “Моєму читачеві” об’єднані у своєрідний мистецький триптих апострофою до усіх учасників літературно комунікації: Поета, Пісні, Читача.