Ы84. Проблеми літературознавчої компаративістики.

Компаративістика (літературна компаративістика, порівняння) — порівняльне вивчення фольклору, національних літератур, процесів їх взаємозв'язку, взаємодії, взаємовпливів на основі порівняльно-історичного підходу (методу). К. у фольклористиці, літературознавстві і взагалі у філології складалася впродовж XIX ст. під впливом філософії позитивізму. Лідія Чернець зазначає, що суть компаративістики у особливому предметі і меті, а не тільки прийомами порівняння. За Громяком, це наука, предметом якої є дослідження літературних явищ. За Жирмунським, це розділ історії літератури (не як окрема наука), що вивчає міжнародні літературі зв’язки і відносини, сходження і відмінності між літературними явищами у різних країнах. Завдання компаративістики – проблема інтертекстуальності, вияви чужого слова у тексті (алюзії, ремінісценції), інтермедіальність (порівняння різних видів мистецтва), проблема перекладу, проблема рецепції (сприйняття художнього твору в іншомовному середовищі), створення синтетичного образу літератури. Об’єкта нема, бо не має обмежень щодо порівняння. Компаративістика досліджує історичні процеси диференціації і розходження (дивергенції) літературних явищ, збіжності і конвергенції літературних явищ. Компаративістика у фольклористиці, літературознавстві і взагалі у філології складалася впродовж XIX ст. під впливом філософії позитивізму. Велике значення для її виникнення і розвитку мали праці німецького філолога Т.Бенфея ), зокрема його передмова і коментарі до "Панчатантри" (1859); російського літературознавця О.Веселовського. В Україні засади порівняльного вивчення літератури застосовували М. Драгоманов, М.Дашкевич, І.Франко. Займаються чл.-кор. НАН України, д.філол. н. Наливайко Дмитро, проф. Денисова Тамара (інститут літератури Шевченка),