Тема 6 Методика розшифровки вузькоамбітусного одноголосся. Ключі. Звуковисотність. Темпоритм.

Підготовка матеріалів і технічних засобів для розшифровки (плівка з записом або компакт-диск, нотний зошит, магнітофон, гумка, секундомір). Порядок роботи:

• прослуховування зразка, транскрибування словесного тексту з розбивкою на склади, запис його з позначенням діакритичних літер та огласовок внизу нотоносця;

• визначення ладового устою (тональності) заспіву, позначення олівцем почутих звуків на нотному стані;

• визначення темпу і ритмічних тривалостей нот;

• запис приміток, коментарів і контрольне переслуховування фонограми з внесенням поправок.

Запис здійснюється переважно в ключі „соль” (для жіночого співу) і в двох ключах „соль” для чоловічого (що означає – октавою нижче). Транскрипція мішаного звучання краще здійснювати на двох нотоносцях об’єднаних аколладою. Звуковисотність нотується олівцем поза ритмом (крапочками над складами словесного тексту). Після першого прослуховування транскриптор визначає темп (за метрономом), лічильну одиницю для тактування „на раз” . За лічильну одиницю „раз” вибирається восьма, четвертна або половинна нота (в залежності від швидкості темпу і метричних особливостей пісні). Вибрана тривалість проставляється у метрономічній позначці темпу.Хрестиками позначаються звуки непевної висоти. Стрілочками біля ноти позначається інтонування з тяжінням: підвищенням звуку на чверть тону вгору, або відповідно пониження). Відповідно позначаються півдієзи і півбемолі.

Ладовий устій визначається з допомогою камертона. Визначаються звуки подовженого звучання поза темпом (пролонгація) та скороченого звучання (абревіація), а також подовжені фермати.

Література: 7, 8, 17.