Тема 3 Методика нотацій

Освоєння методики нотацій вимагає фольклорно-теоретичної підготовки. Набуття навичок слухового аналізу, зонного інтонування музичних інтервалів, відчуття ладових особливостей музичного зразка та особливостей ритмомелодики. Емпіричний метод транскрипції полягає у фотографічно достовірній нотній фіксації виконуваної пісні носіями фольклору. Цей метод вимагає від транскриптора інтелектуально-абстрагованого аналізу зразка, щоб виявити в ньому архітектонічні закономірності характерні для мелодики даного регіону або місцевості. Аналітична нотація є різновидом емпіричної, характеризується синтаксичним аналізом (виявленням формотворчих елементів) та розташуванням пісенної строфи вертикально „за ранжиром” („міркою”), що передбачає запис заспіву і синтаксичних частин форми кожної строфи пісні в окремі рядки (нота проти ноти, склад проти складу). Таким чином по вертикалі виявляються зміни в процесі виконання пісні у кожній строфі чи в окремих строфах. Модельована нотація (архітектонічна). Цей спосіб нотації вперше обгрунтував Климентій Квітка. Сутність її полягає у виявленні „норми” (закономірної особливості) через моделювання ритмо-структурного типу на осонові порівняльного аналізу пісенних зразків (варіантів), що надає можливість відкинути помилкове, випадкове, фальшиве у виконаному варіанті. Таким чином зразок правиться транкриптором і доводиться до норми. Використання модельованої нотації сприяє виявленню формотворчих елементів, що можуть бути наявними у різних строфах пісні. В сучасних дослідженнях народно-пісенної творчості модельована нотація є найбільш актуалізованою. Комплексна нотація передбачає використання різних способів нотного запису транскрибованого зразка, запис коментарів транскриптора про походження пісні, побут і особливості автентичної культури виконавців, а також заповнення розширеного паспорту виконаної пісні за існуючою схемою.

Література: 1,2,3,9.