П. Верлен поетичне мистецтво /напам’ять/

Найперше – музика у слові!

Бери ж із розмірів такий,

Що плине, млистий і легкий,

А не тяжить, немов закови.

Не клопочись добором слів,

Які б в рядку без вад бриніли,

Бо наймиліший спів – сп’янілий,

Він невиразне й точне сплів.

В нім – любий погляд з-під вуалю,

В нім – золоте тремтіння дня

Й зірок осіння метушня

На небі, скутому печаллю.

Люби відтінок і півтон.

Не барву – барви нам ворожі:

Відтінок лиш єднати може

Сурму і флейту, мрію й сон.

Винищуй дотепи гризькі ті,

Той ум жорстокий, ниций сміх,

Часник із кухонь тих брудних –

Від нього плач в очах блакиті.

Хребет риториці скрути

Та ще як слід приборкай рими:

Коли не стежити за ними,

Далеко зможуть завести.

Хто риму вигадав зрадливу?

Дикун або глухий хлопчак

Скував за шаг цей скарб, що так

Під терпугом бряжчить фальшиво?

Так музики всякчас і знов!

Щоб вірш твій завше був крилатий,

Щоб душу поривав – шукати

Нову блакить, нову любов.

Щоб мчав, де далеч не похмура,

Де чари діє вітерець,

Де пахне м’ята і чебрець...

А решта все –література.

(Пер. Г. Кочура)

Завдання: 1. Проаналізуйте вірш, які засади поетичного мистецтва втілює автор?

2. Прокоментуйте символічні образи, як співвідноситься звук і поетичне слово у вірші поета?