М.Мелларме лебідь

Безсмертний, чарівний, скажи, невинний, ти Ударами крила чи зможеш розламати Це озеро міцне, де мріє крізь загати Прозорих зльотів лід, у сяйві красоти? Як лебедю в житті цей сон перемогти? Немає більш йому надії заспівати Про край омріяний і прибраний у шати, Коли кругом нудьга і крижані світи. Тремтяча шия спить у білій агонії, Розбити й простір той, що в інеї завії! Але гнітить земля і падає крило. Мов привид, що застиг в блискучім пориванні, Самотній лебідь вкрив своє ясне чоло Презирства гордим сном у марному вигнанні.

(Пер. М.Терещенка)

Завдання: 1. Які відчуття навіює вірш, визначте підтекст твору.