Артюр рембо п’яний корабель/напам’ять/
За течією рік байдужим плином гнаний
Я не залежав більш від гурту моряків:
Зробили з них мішень крикливі індіани,
Прибивши цвяхами до барвних стояків.
На вантажі свої я не звертав уваги, –
Чи хліб фламандський віз, чи з Англії сукно,
І, ледь урвався крик матроської ватаги,
Я вирушив туди, куди хотів давно.
Скажено хлюпали припливи океанські,
А я, колись глухий, як мозок дітвори,
Все за водою плив! І заколот гігантський
Зняли півострови, простори і вітри.
Моє пробудження благословили шквали.
Мов корок, танцював я на морських валах,
Що їх візничими утоплених прозвали,
І десять діб вогнів не бачив по ночах.
В сосновий корпус мій текла вода зелена, –
Солодка, як малим кисличний сік, вона,
Відкинувши убік і якір, і демено,
Блювоту вимила та плями від вина,
В настої зорянім, в Морській Поемі милій
Я плавав і ковтав зелену синь тоді,
Як мрець замислений вигулькує з-під хвилі,
Неначе тьмяний знак занурення в воді;
Там, раптом синяві підфарбувавши вири,
Повільні ритми й шал у днину осяйну,
П’янкіші од вина, потужніші за ліри,
Витворюють гірку любовну рябизну!
Я блискавицями роздерте небо знаю,
Прибої, течії, смеркання голубі,
Світанки, збуджені, мов голубині зграї,
І те, що може лиш примаритись тобі.
Я сонце споглядав у просторах містичних,
Що зблисло згустками фіалкових промінь;
Буруни злі, немов актори драм античних,
Віконничний свій дрож котили в далечінь.
Я снив І бачив сніг серед ночей зелених,
Цілунок на очах морів, і гладь ясну,
І соків круговерть, хмільних і незбагненних,
Співочих фосфорів пробудження від сну!
Розлючені вали в звіриній істерії,
Що брали штурмом риф, уповні бачив я,
Не знаючи, що блиск од сяйних ніг Марії
Утихомирює захекані моря.
На берегах Флорид мені траплялось зріти
Квітки, подібні до пантерячих зіниць!
Мов сяйні віжки, сніп веселок розмаїтих
До лазурових стад стремів на повну міць!
Я бачив, як шумлять драгомини та верші,
Де в комишах гниє морський Левіафан!
Як падають у штиль гігантські хвилі перші,
Як даль врізається в бездонний океан!
Льодовики, сонця, і небеса, й заграви!
Гидотні обмілі серед рудих заток,
Куди обліплені комахами удави
Падуть у смороді з покручених гілок!
Хотів би показать я гомінкій малечі
Співочих риб, дорад, що блискотять між хвиль.
І піна вквітчана мої гойдала втечі,
І вітер додавав мені не раз зусиль.
А море – мученик у безбережнім світі –
Мене підносило на схлипах злих своїх,
Воно несло мені свої тінисті квіти,
А я, мов дівчина навколішках, затих...
І, взявшись на своїх бортах гойдати
Їх чвари та послід, я, майже острівець,
Ледь задкував, коли в мої тонкі канати,
Шукаючи нічліг, чіплявся пухлий мрець!
Під гривою заток я – корабель пропащий, –
Закинутий у вись стерну без птахів,
Звідкіль ні монітор, ні парусник найкращий
Не вирвуть остова, що від води сп’янів
Я, що в бузковій млі повільно так пролазив,
Довбаючи, як мур, червоний небокрай,
Де видно – о нектар солодких віршомазів! –
Небесні сопляки та сонячний лишай;
Я, весь плямований вогнистою дугою,
Що мчав і гнав ескорт із коників морських
(Ультрамаринове склепіння наді мною
Валилось, плавлячись у вирвах вогняних).
Я, жахом пройнятий, бо округ потойбічний
Тремтів од ревища Мальштремів та Биків,
Ясних застиглостей вивідувач одвічний, –
Я за Європою прадавньою тужив!
Архіпелаги зір та острови незнані
Я зрів, де небеса відкриті для плавців:
– В такі-от ночі ти дрімаєш у вигнанні,
О зграє злотих птиць, Снаго прийдешніх днів?
Доволі плакав я! Жорстокі всі світання,
Гіркі усі сонця й пекельний молодик;
Заціпило мені від лютого кохання.
Нехай тріщить мій кіль! Поринути в потік!
За європейською сумуючи водою,
Холодну та брудну калюжу бачу я,
Де вутлий корабель, як мотеля весною,
Пускає в присмерку засмучене хлоп’я.
І я, купаючись у ваших млостях, хвилі,
Не можу більше йти в кільватері купців,
Під оком злих мостів я пропливать не в силі,
Ані збивать пиху з вогнів і прапорів.
(Пер. Вс. Ткаченка)
Завдання: 1. Знайдіть у вірші автобіографічні мотиви.
2. Як використовує автор прийом сугестії? Прокоментуйте символи у поезії. Що означає символ корабля?
- Міністерство освіти і науки, молоді та спорту україни
- Програма навчального курсу
- (Кінця XIX - початку xXст.)
- Кривий Ріг2012
- Загальний опис навчальної дисципліни
- Опис предмета навчальної дисципліни
- Зміст лекційних занять
- Загальна характеристика навчального матеріалу
- Жорж Роденбах( 16.07 .1855 року - 25.12 .1898 року)
- Література
- Бібліографія російською
- Теми, винесені на самостійне опрацювання студентів
- Завдання для самостійної роботи студентів над текстами творів
- Типові завдання /модульний контроль/
- Розподіл балів, що присвоюються студентам
- Рейтинговий розподіл балів
- Розрахунок індивідуального рейтингу за заліковим модулем (Рм)
- Теми рефератів
- Основні вимоги до знань і вмінь студентів
- Програма екзамену з курсу
- Синхроністично-хронологічна таблиця
- Методичні рекомендації студентам для підготовки до практичних занять
- Методичні рекомендації для роботи студентів над текстом
- Методичні рекомендації щодо написання творчих робіт і рефератів
- Методичні рекомендації щодо опрацювання літературознавчих джерел
- Організація самостійної роботи студентів перед екзаменом (методичні поради)
- Орієнтовні схеми аналізу художніх творів
- Прийоми і засоби аналізу художнього образу
- Орієнтовна схема короткого огляду літературних тенденцій
- Ключові поняття
- Творчі завдання п.Верлен тривога
- А.Рембо відчуття
- М.Мелларме лебідь
- Е.Верхарн осенний час
- С.Мелларме лебідь/напам’ять/
- А.Рембо відчуття
- П. Верлен поетичне мистецтво /напам’ять/
- Артюр рембо п’яний корабель/напам’ять/
- А. Рембо голосівки/напам’ять/
- С. Меларме блакить/напам’ять/
- Ш.Бодлер відповідності
- Поль Валері (1871—1945) Орфей/напам’ять/
- Поль Клодель (1868—1955) Осіння пісня/напам’ять/
- Рубен Даріо (1867—1916) Там, далеко... /напам’ять/
- Еміль Верхарн (1855—1916) Поезії
- На молу в пристані
- І в душі моїй горить блиск щастя і надій,
- Похорон капітана Мейзнера
- Дайте землі мені смужку єдину...
- Художня інтерпретація ідеалу надлюдини у світовій літературі кінця хіх –початку хх ст.
- Особливості вивчення світової драматургії кінця XIX - початку XX століття
- Інтерпретація образу саломеї в літературі європейського декадансу к. Хіх – поч. Хх ст.
- Феномен поетичного мислення стефана малларме в контексті французького символізму к. Хіх – поч. Хх ст.