30.Tbop4ectbo и. П. Котляревского: идейно-художественное своеобразие, место и значение в художественной литературе.

Перша половина XIX ст. знаходиться тд домшуючим впливом бурлескно-травестШно! традици, розквіт якоК припав на XVII \ XVIII ст. Серед загальних літературних тенденщя першо'Г половини XIX ст. впадає в оч! жанрова різноманітність: ешграми, вірші, поеми, оди, Вірші-казки, байки, балади. Письменники часто звертаються до перекладів, намагаються застосовувати рІЗноманггнІШІ поетичні прийоми, ритмжу, строфшу тощо[1]. „Популярним жанром стає поема, здебшьшого бурлескно-травеспйна, а згодом - побутова 1 романтична."[1]. Зрештою, наслщуючи І. II. Котляревського, бурлескно-травестшн! поеми пишуть П. П. Бшецький-Носенко, К. Д. Думитрашко, Я. Г. Кухаренко та шил. Проте їхні твори не створили такого ефекту, що „ЕнеУда" Котляревського.

Існують різні штеропертацп «ЕнеУди»: як «Батрахомюмахш», чи як текст, семіотичний ироспр якого безпосередньо взаємодіє з античним текстом. Саме такий читач, на думку Віктора Неборака, 1 є Зразковим читачем для Котляревського. Факт обрання „ЕнеУди" для лІтературноУ переробки невипадковий. Було б занадто спрощено вважати, що тут Котляревський шшов за тературною модою. „ЕнеУда" була тією міфологемою, що шдняв Вергшй, 1 яка протягом двох тисяч роюв формувала рух европейськоУ •гошзацп. Це міфологема „про видовження людського буття від місця викорінення до місця вкоршення"[5,9]. Зпдно з міфологемою украУнцям зтрібно бути викорененими з УкраУни 1 згодом вкоршеними деінде. Тобто для того, щоб стати європейцями, потрібно покинути УкраУну. Ифологема абсолютно протилежна „ОдюсеУ", що є поверненням до старого, в той час коли „ЕнеУда" - пошук нового царства. Котляревський дчував, що міфологема ЕнеУди небезпечна для УкраУни 1 саме тому осміяв УУ [5,10-11]. Для Котляревського ця міфологема перетворюється в одель викоршення, марпналІзашУ украУнського суспшьства. УкраУнц! за межами УхньоУ Батьювщини ризикують стати марпналами, втрати Ухню шототожшсть. Остаточний висновок, якого доходить Неборак, що не УкраУна є об'єктом зображення в „Ене'цп"' Котляревського, а процес арпналІзащУ украУнського світу [5,11]. Мандри Енея - це поспйне вислизання свщомост! 1 утвердження „чуттєвості" формами людської" ильноти. Чуттєвість - тыесшсть, яка 1 налаштовує контакт з довколишшм свггом

„Енеїда" Котляревського набуває все нових і нових прочитань. Однак вона також потребує нових підходів у її вивчені. Можливе застосування найрізноманітніших методолопй, зокрема теорії рецептивної естетики. З погляду ще у теорії Котляревський своїм твором зруйнував читацький горизонт сподівань: 1 читача 1 мперського (зовшшнього) 1 читача україномовного (внутршнього). Ця руйнащя призвела до фундаментальної зміни напрямку руху всіеї української літератури. Читацька рефлексія на цей твір породила багато нових трансформацій в літературі. По-перше, виникає таке явище як „котляревщина", що дос! трактувалося досить однобоко. Проте сама котляревщина, часто досить гвдало наслщуючи своєму зразкові, утворила зовам новий тип читача. Це такий тип читача, якого можемо умовно назвати внутргштм станем, що мав бачити в „несерйозній", розважальнії] форм! бачити внутршнШ зміст, горизонт сподівань самого автора. Власне, вся подальша краУнська література орієнтується вже на цей новостворений тип. Згадаємо, хоча би поезто Тараса Шевченка: зовні шньо вона здається астільки простою, що питаєш: ну що тут є? Однак набагато бшьше відкривається при „внутрішньому" прочитанні. ГИсенн! мотиви його поезІУ эблять и дуже близькою до народних шсень, дум, проте складшсть Ух змісту змушує читати 1 перечитувати добре знай! тексти для відтворення овоУ картини уявлень.

По-друге, украУнська література отримала чудовий взірець мовний. Тобто „ЕнеУда" Котляревського вщкрила численні мови! засоби сражения різних прихованих І неприхованих змістів. За допомогою мовних засобів автор використав у поеднанш принцип типІзацІУ 1 принцип ІдивІдуалІзащУ. До того ж теля тексту додавався словничок, що наче був орієнтований на „зовнішнього" читача, проте свшчив про активну эботу автора у пошуц! „внутршнього". Основу „ЕнеУди" становить усна народна мова І дуже часто спостерігаємо вщсутнють норми мовлення текст!. Тобто натрапляємо на багато дублетів, вживання яких не завжди обгрунтовано. Однак мовна иозищя поеми однозначна: це виступ роти мертвих мов та в шдтримку живоУ народноУ.

По-третє, можна сказати, що „ЕнеУда" Котляревського шукає дос! свого зразкового читача. Кожна нова епоха читає УУ, намагаючись дшукати все нов! 1 нов! змюти. Проте тшьки зараз ми починаємо осягати внутрішні глибини! структури тексту. Процес взаемодІУ тексту 1 итача триває. Тобто не можна стверджувати, бущмто читач - сучасник Котляревського - не розумів задумів письменника. Звичайно, Ідея, щум, міфологічне підґрунтя - все дешифровувалося, однак, на мою думку, зараз відбувається досить цжава тенденція у сприйнята цього твору не лише „ЕнеУди", а 1 загалом шших творів украУнськоУ літератури XVIII, XIX ст.). Ми намагаємося, коли Ух читаємо, не лише реконструювати )гочасн1 реал!'!, а 1 застосувати для розумшня -сприйняття цих творів 1 реалІУ нашого життя. Тобто, з одного боку, ми можемо діяти, як пан еборак, проводити детальне компаративютське зіставлення з оригіналом Вергшя (хоча 1 в даному випадку Неборак виводить тлумачення, що Іходять лише з його естетичного досвщу). З Іншого боку, ми можемо абсолютно абстрагуватися від Вергілія, а саме наше сприйняття дбуваеться пщ впливом різноманітних нашарувань (наступних літературних традицій та Ух рецепцій, сучасних захщних лггературознавчих ;ор!й, музичних напрямюв тощо). Так ми можемо розглядати „ЕнеУду" в контекст! творчості Олега Скрипки, наприклад. І як би це не звучало 5сурдно, але ж така деконструкція цілком має місце. Текст давно вийшов поза меж! авторського задуму 1 почав промовляти до читача багатьма )лосами, а читач відповідно також використовує багато шших вщомих лише йому одному мов. Коли з! мови починають взаемодіти, „ЕнеУда" дкривае нам так! змістові шари, що Котляревський навіть уявити не м!г!

Перелік використаноУ літератури: Використана література:

1. Бурлеск 1 травестія в украУнськш поезІУ першоУ половини XIX ст. - К., 1959.

2. Грабович ГригорШ. Теорія та Історія: „Горизонт сподівань" / рання рецепція ново!' украУнськоУ л!тератури//До украУнськоУ літератури/ -Л., 1999.

3. Грабович ГригорШ. Семантика Котляревщини//До украшськоУ літератури. - Л., 1999.

4. Котляревський!. Поетичні твори. Драматичні твори. Листи.-К., 1982.

5. Неборак. В. Перечитана „ЕнеУда". Спроба сенсового прочитання „ЕнеУди" Івана Котляревського натл! зіставлення УУ з „ЕнеУдою"

Вергшя. - Львів, 2001. 6 Совиеменнпе зяпубежное питепятуповеление ^Анпикттопеличсг.кий

г,ппавпчник/пел И 11 Ипкин Р, А НУПГЯІЮВЯ — М 1999

Факт обрання „ЕнеУди" для лїтературної переробки невипадковий. Було б занадто спрошено вважати, що тут Котляревський тшов за літературною модою. „Ене'ща" була тією м 1 фологемою, що підняв Верплш, І яка протягом двох тисяч років формувала рух европейсько'У цившзацп. Це міфологема „про видовження людського буття вщ місця викоршення до місця вкоршення"[5,9]. Зпдно з мїфологемою укра'шцям потрібно бути викорененими з Укра'ши 1 згодом вкоршеними деінде. Тобто для того, щоб стати європейцями, потрібно покинути Украшу. Міфологема абсолютно протилежна „ОдІссеУ", що є поверненням до старого, в той час коли „Ене'ща" - пошук нового царства. Котляревський відчував, що міфологема Ене'щи небезпечна для УкраУни 1 саме тому осміяв УУ [5,10-11]. Для Котляревського ця міфологема перетворюється в модель викоршення, марпналізаці 1 украУнського сустльства. Укра'шц! за межами УхньоУ Батьювщини ризикують стати маргшалами, втрати Ухню самототожшсть. Остаточний висновок, якого доходить Неборак, що не УкраУна є об'єктом зображення в „Енеїді" Котляревського, а процес марпналізації українського світу [5,11]. Мандри Енея - це постшне вислизання свщомост! 1 утвердження „чуттєвості" формами людськоУ сшльноти. Чуттєвість - Тілесність, яка 1 налаштовує контакт з довколишшм свггом

„Ене'ща" Котляревського набуває все нових 1 нових прочитань. Однак вона також потребує нових підходів у УУ вивченж. Можливе застосування найрізноманітніших методолопй, зокрема теор!'! рецептивно'! естетики. З погляду щеУ теор!'! Котляревський своУм твором зруйнував читацький горизонт сподівань: 1 читача Імперського (зовшшнього) 1 читача укра'шомовного (внутрішнього). Ця руйнащя призвела до кардинально'!' змши напрямку руху всІеУ укра'Унсько'У лггератури. Читацька рефлекшя на цей тв!р породила багато нових трансформацій в лггератур!.

По-перше, виникає такс явище як „котляревщина", що дос! трактувалося досить однобоко. Проте сама котляревщина, часто досить невдало наслщуючи своєму зразкові, утворила зовсім новий тип читача. Це такий тип читача, якого можемо умовно назвати внутршшм читачем, що мав бачити в „несерйознії!", розважальнш форм! бачити внутршнш зміст, горизонт сподівань самого автора. Власне, вся подальша укра'шська лггература орієнтується вже на цей новостворений тип. Згадаємо, хоча би поезїю Тараса Шевченка: зовнішньо вона здається настільки простою, що питаєш: ну що тут є? Однак набагато бшыие вщкриваеться при „внутрішньому" прочитанні. ГНсенн! мотиви його поезІУ роблять п дуже близькою до народних шсень, дум, проте складшсть Ух змісту змушує читати 1 перечитувати добре знай! тексти для відтворення новоУ картини уявлень.

По-друге, укра'шська література отримала чудовий взірець мовний. Тобто „Ене'ща" Котляревського відкрила численні мовн! засоби вираження різних прихованих / неприхованих змістів. За допомогою мовних засобів автор використав у поеднанш принцип типІзацІУ 1 принцип шдивщуалІзашУ. До того ж теля тексту додавався словничок, що наче був орієнтований на „зовшшнього" читача, проте свщчив про активну роботу автора у пошуц! „внутрішнього". Основу „ЕнеУди" становить усна народна мова 1 дуже часто спостерігаємо вщсутшсть норми мовлення у текст!. Тобто натрапляємо на багато дублетів, вживання яких не завжди обгрунтовано. Однак мовна позищя поеми однозначна: це виступ проти мертвих мов та в шдтримку живоУ народноУ.

По-третє, можна сказати, що „Ене'ща" Котляревського шукає дос! свого зразкового читача. Кожна нова епоха читає УУ, намагаючись вщшукати все нов! 1 нов! змісти. Проте тшьки зараз ми починаємо осягати внутрішт глибини! структури тексту. Процес взаемодІУ тексту 1 читача триває. Тобто не можна стверджувати, бущмто читач - сучасник Котляревського - не розумів задумів письменника. Звичайно, ідея, задум, Міфологічне підґрунтя - все дешифровувалося, однак, на мою думку, зараз вщбуваеться досить щкава тенденщя у сприйнятті цього твору (1 не лише „ЕнеУди", а 1 загалом шших творів украУнськоУ лггератури XVIII, XIX ст.). Ми намагаємося, коли Ух читаємо, не лише реконструювати тогочасні реалІУ, а І застосувати для розумшня -сприйняття цих творів 1 реал!!' нашего життя. Тобто, з одного боку, ми можемо діяти, як пан Неборак, проводити детальне компаративістське зіставлення з оригіналом Вергілія (хоча 1 в даному випадку Неборак виводить тлумачення, що виходять лише з його естетичного досвщу). З Іншого боку, ми можемо абсолютно абстрагуватися вщ Верплія, а саме наше сприйняття вщбуваеться пщ впливом різноманітних нашарувань (наступних літературних традицій та Ух рецепщй, сучасних захщних літературознавчих теорш, музичних напрямків тощо). Так ми можемо розглядати „ЕиеУду" в контекст! творчосп Олега Скрипки, наприклад. І як би це не звучало абсурдно, але ж така деконструкщя цшком має місце. Текст давно вийшов поза меж! авторського задуму І почав промовляти до читача багатьма голосами, а читач відповідно також використовує багато шших вщомих лише йому одному мов. Коли з! мови починають взаемодіти, „ЕнеУда" вщкривае нам так! змістові шари, що Котляревський навіть уявити не міг!

Перелік використаної літератури:

1. Бурлеск 1 травеспя в украУнськІй поезІУ першо'У половини XIX ст. - К., 1959.

2. Грабович Григорш. Теорія та Історія: „Горизонт сподівань" 1 рання рецепфя ново!' украУнськоУ літератури//До укра'шськоУ літератури/ -Л., 1999.

3. Грабович ГригорШ. Семантика Котляревщини//До укра'шськоУ л Ітератури. - Л., 1999.

4. Котляревський!. Поетичш твори. Драматичні твори. Листи. -К., 1982.

5. Неборак. В. Перечитана „ЕнеУда". Спроба сенсового прочитання „ЕнеУди" Івана Котляревського на тлі зіставлення її з „Енеїдою"

Вергшя. - Львів, 2001. 6 Современное чяпубежное питепятуппвепений "^Анникпопедичеок-ий гппявпчник/пеп И П Ипкин Е Л Цупгянивя-М 1999

7. Шевельов Ю. Традишя І новаторство в лексищ 1 стилютищ І. П. Котляревського. - Чершвщ, 1998.