logo search
УКРАЇНСЬКАДРАМАТИЧНА ПОЕМА

1 Л. Новиченко, Шевченко і сучасність, стор. 87.

чік

1%

Упаде колись на землю I притчею стане Розпинателям народним, Грядущим тиранам.

Упадешь и веще встанешь Огненным виденьем И навеки притчей станешь Новым поколеньям.

Поема «Марія» річ етапна в творчості Т. Шевчен­ка. У ній виявились довгі пошуки позитивного епічного героя. Досить своєрідно відгукнувся поет на революцій­не піднесення в Росії кінця 50-х років XIX ст. Поема гідно вінчає Шевченків ліро-епос. Уже давно критика (І. Франко, А. Луначарський та ін.) визнала, що укра­їнський поет не має аналогів у світовій літературі в ре­волюційному опрацюванні біблійного сюжету. Поема «Марія» зібрала численну літературу—різного роду відгуки, особливо після її першого видання в Росії (1907 p.). Радянське шевченкознавство дало цьому ви­датному творові Шевченка наукову оцінку (праці О. Бі- лецького, М. Рильського, Є. Кирилюка, Є. Шабліовсько- го, І. Пільгука). Почалося і спеціальне коментування та дослідження поеми 125. Все це не виключає, а тільки підкреслює потребу окремої (хай поки що невеликої) різноаспектної розвідки про «Марію», бо, скажімо, в «Іс­торії української літератури у восьми томах» (т. 3) цій поемі відведено лише три сторінки, а в підручнику «Іс­торія української літератури» (автори П. К. Волин­ський, Ю. С. Кобилецький, І. І. Пільгук, П. П. Хропко) — чотири. Найбільше досягнення у вивченні поеми «Ма­рія» в дожовтневому шевченкознавстві — студія І. Фран­ка «Шевченкова «Марія», написана в 1913 р. й вперше надрукована 1917 p., вже по смерті автора. Переважна більшість положень цієї класичної праці не втратила свого значення і сьогодні.

Виникнення задуму поеми «Марія» вчені пов’язують з листами Шевченка до В. Рєпніної від 1 січня і 7 берез­ня 1850 р. У першому з них засланий пост писав про намір «анализировать сердце матери по жизни святой

Марии», в другому — повідомляв про читання біблії, вна­слідок чого народилась ця думка— «описать сердце ма­тери». Дослідники випускають з поля зору ще один важ­ливий факт: знайомство Шевченка (через Броніслава Залеського) з поемою Богдана Залеського126 «Найсвяті- ша родина», в якій польський поет теж змальовує жит­тя Марії.

Поему «Марія» написано в Петербурзі у жовтні-лис- топаді 1859 р.19.

До того Шевченко, як відомо, відвідав (утретє) Ук­раїну, де в розмовах з народом, окрім інших «гріхів», виявив «богохульське» ставлення до богородиці, назвав­ши її «покриткою»20. Шевченкознавці вважають, що вірш «Во Іудеї во дні они» був спочатку задуманий як вступ до поеми. В ньому, між іншим, говориться:

Спаси ти нас,

Младенче праведний, великий,

Од п’яного царя-владикиї

Од гіршого ж тебе спасла Твоя преправедная мати.

(II, 352)

Головною причиною вилучення вступу була, очевид­но, «сюжетно-композиційна невідповідність цієї частини задумові всього твору»21. Багато спільного з ідейним змістом «Марії» має раніше закінчена поема «Неофіти» (1857), що разом утворюють своєрідну, умовно з’єднану епіко-поетичну дилогію. Поеми єднав насамперед образ матерів, які після загибелі синів понесли полум’яне «слово правди» в народ.. В образі матері Алкіда криста­лізується задум майбутньої поеми «Марія». В обох пое­мах у біблійні образи вкладено новий соціальний зміст. Схожі вони поетикою і стилем.

Не останню роль для визрівання і реалізації Шевчен- кового задуму мало глибоке знайомство з картинами сві­тової класики на теми «святої родини». Така можливість була надана йому ще під час навчання в Академії ми­стецтв.

Які ж джерела поеми? Шевченко використав для сво­го сюжету скупі євангельські розповіді про Марію, її обручення з Иосифом, про благовіщення і мандрівки «святої родини», про дитинство, проповідницьку дія­льність і смерть Ісуса, про останні роки життя Марії. Із євангельської легенди поет узяв назви місцевостей, імена героїв. Іван Франко в праці про Шевченкову «Марію», докладно проаналізувавши ці «паралелі» з канонічних євангелій, вказав на головну роль поетової фантазії, ін­туїції при написанні поеми. Шевченко був обізнаний та­кож з апокрифічною, та народною іконографічною тради­ціями зображення богоматері в життєвих, «земних» об­ставинах. У цих джерелах було прагнення возвеличити Марію, про котру в канонічних євангеліях писалося ду­же мало й туманно. Навіть в офіційних виданнях наголо­шувалось, що «дальнейшие обстоятельства жизни бого­матери (після народження сина.— М. Г.) мало раскрыты в евангельской истории» 22.

Відомо, що, незважаючи на суворі церковні канони.