1 Л. Новиченко, Шевченко і сучасність, стор. 87.
чік
1%
Упаде колись на землю I притчею стане Розпинателям народним, Грядущим тиранам.
Упадешь и веще встанешь Огненным виденьем И навеки притчей станешь Новым поколеньям.
Поема «Марія» — річ етапна в творчості Т. Шевченка. У ній виявились довгі пошуки позитивного епічного героя. Досить своєрідно відгукнувся поет на революційне піднесення в Росії кінця 50-х років XIX ст. Поема гідно вінчає Шевченків ліро-епос. Уже давно критика (І. Франко, А. Луначарський та ін.) визнала, що український поет не має аналогів у світовій літературі в революційному опрацюванні біблійного сюжету. Поема «Марія» зібрала численну літературу—різного роду відгуки, особливо після її першого видання в Росії (1907 p.). Радянське шевченкознавство дало цьому видатному творові Шевченка наукову оцінку (праці О. Бі- лецького, М. Рильського, Є. Кирилюка, Є. Шабліовсько- го, І. Пільгука). Почалося і спеціальне коментування та дослідження поеми 125. Все це не виключає, а тільки підкреслює потребу окремої (хай поки що невеликої) різноаспектної розвідки про «Марію», бо, скажімо, в «Історії української літератури у восьми томах» (т. 3) цій поемі відведено лише три сторінки, а в підручнику «Історія української літератури» (автори П. К. Волинський, Ю. С. Кобилецький, І. І. Пільгук, П. П. Хропко) — чотири. Найбільше досягнення у вивченні поеми «Марія» в дожовтневому шевченкознавстві — студія І. Франка «Шевченкова «Марія», написана в 1913 р. й вперше надрукована 1917 p., вже по смерті автора. Переважна більшість положень цієї класичної праці не втратила свого значення і сьогодні.
Виникнення задуму поеми «Марія» вчені пов’язують з листами Шевченка до В. Рєпніної від 1 січня і 7 березня 1850 р. У першому з них засланий пост писав про намір «анализировать сердце матери по жизни святой
Марии», в другому — повідомляв про читання біблії, внаслідок чого народилась ця думка— «описать сердце матери». Дослідники випускають з поля зору ще один важливий факт: знайомство Шевченка (через Броніслава Залеського) з поемою Богдана Залеського126 «Найсвяті- ша родина», в якій польський поет теж змальовує життя Марії.
Поему «Марія» написано в Петербурзі у жовтні-лис- топаді 1859 р.19.
До того Шевченко, як відомо, відвідав (утретє) Україну, де в розмовах з народом, окрім інших «гріхів», виявив «богохульське» ставлення до богородиці, назвавши її «покриткою»20. Шевченкознавці вважають, що вірш «Во Іудеї во дні они» був спочатку задуманий як вступ до поеми. В ньому, між іншим, говориться:
Спаси ти нас,
Младенче праведний, великий,
Од п’яного царя-владикиї
Од гіршого ж тебе спасла Твоя преправедная мати.
(II, 352)
Головною причиною вилучення вступу була, очевидно, «сюжетно-композиційна невідповідність цієї частини задумові всього твору»21. Багато спільного з ідейним змістом «Марії» має раніше закінчена поема «Неофіти» (1857), що разом утворюють своєрідну, умовно з’єднану епіко-поетичну дилогію. Поеми єднав насамперед образ матерів, які після загибелі синів понесли полум’яне «слово правди» в народ.. В образі матері Алкіда кристалізується задум майбутньої поеми «Марія». В обох поемах у біблійні образи вкладено новий соціальний зміст. Схожі вони поетикою і стилем.
Не останню роль для визрівання і реалізації Шевчен- кового задуму мало глибоке знайомство з картинами світової класики на теми «святої родини». Така можливість була надана йому ще під час навчання в Академії мистецтв.
Які ж джерела поеми? Шевченко використав для свого сюжету скупі євангельські розповіді про Марію, її обручення з Иосифом, про благовіщення і мандрівки «святої родини», про дитинство, проповідницьку діяльність і смерть Ісуса, про останні роки життя Марії. Із євангельської легенди поет узяв назви місцевостей, імена героїв. Іван Франко в праці про Шевченкову «Марію», докладно проаналізувавши ці «паралелі» з канонічних євангелій, вказав на головну роль поетової фантазії, інтуїції при написанні поеми. Шевченко був обізнаний також з апокрифічною, та народною іконографічною традиціями зображення богоматері в життєвих, «земних» обставинах. У цих джерелах було прагнення возвеличити Марію, про котру в канонічних євангеліях писалося дуже мало й туманно. Навіть в офіційних виданнях наголошувалось, що «дальнейшие обстоятельства жизни богоматери (після народження сина.— М. Г.) мало раскрыты в евангельской истории» 22.
Відомо, що, незважаючи на суворі церковні канони.
- Василь Мова (Лиманський), Поезії, стор. 125.
- На початку XX століття.
- «Народна творчість та етнографія», 1971, № 2, стор. 24.
- З теорії та історії поеми
- 8 «Рамаяна». Післямова о. Білецького. К., Держлітвидав України, 1959, стор. 322.
- Повернувся голодним, щебечеш.
- 3. М. Потапова. Русско-итальянские связи. Вторая половина XIX века. М., «Наука», 1973, стор. 69.
- М. Бажан. Дружба народів — дружба літератур.— у кн.: «Люди. Книги. Дати. Статті про літературу». К., «Радянський письменник», 1962, стор. 13.
- Плідними в цьому плані видаються нам пошуки об'єктивного висвітлення впливу Байрона на Пушкіна у монографії: в. И. Куле-
- Н. Аристов. Об историческом значении русских разбойничьих песен. Воронеж, 1875, стор. 82.
- І і. Пільг у к. Т. Г. Шевченко — основоположник нової української літератури. Вип. 2. К., «Радянська школа», 1963, стор. 125.
- І Наварили ляхи пива,
- 1 Ляшків-панів частувать.
- Налигачем скрутили руки, Об землю вдарили — нема,
- По селах голі плачуть діти —
- 86 Taras Szewczenko. Studium przez Leonarda Sowinskiego z dolqczeniem przekladu Hajdamaköw. Wilno, 1861, стор. VIII. Переклад наш.— m- г.
- 1 Замучені руки
- Приголубь-и обогрей!
- Ю. О. І в а к і н. Сатира Шевченка. К., Вид-во ан урср, 1959, стор. 260.
- Алкід — син сили, ім’я міфічного героя, велетня.
- 16 В. Косяк. Эпос революционного подвига.— «Советская-'Ук- ранна»; 1961, № 1, стор. 151.
- 1 Л. Новиченко, Шевченко і сучасність, стор. 87.
- Справочный энциклопедический словарь. Издание к Крайя, т. 2, сПб, 1849, стор. 379.
- А. В. Никитенко. Рафаэлева Сикстинская мадонна.— «Русский вестник», 1857, № 19, стор. 8.
- Ю. О. Івакін. Коментар до «Кобзаря» Шевченка. Поезії 1847—1861 рр„ стор. 288.
- З ціпочком тихо попід тином:
- А їй немудрую хустину,
- Цитати взято з у цілому цікаво! книжки: і. В ані на. Українська Шекспіріана. К., «Мистецтво», 1964, стор. 11.
- Встала мати,
- Ф. Я. Прийма. Шевченко и русская литература XIX века. М.— л., Изд-во ан ссср, 1961, стор. 286—288.
- И. Тургенев. Собр. Соч. В двенадцати томах, т. XII. М., гихл., 1955, стор. Ж
- В день воскресний твойого повстання.
- Труну одкрийте!.. Синку, ручку дай!
- Жанр. Віршована драма теж синтезує всі три способи відображення дійсності. В чому ж тоді різниця між нею і драматичною поемою? Оче-
- Поетична — значить драматична
- ...Комуни серце горде й непокірне,
- 1 «Вітчизна», 1972, № 11, с. 168,
- 252601, Київ-мсп, вул. Володимирська, 42.
- 7 Див.: в. I. Л е н і н. Повне зібрання творів, т. 1, стор. 128—129.
- 11 Василь м и к и т а с ь. Галузка могутнього дерева. Літературний нарис. Ужгород, «Карпати», 197!, стор. 72.
- 11 «Світова велич Шевченка», т. 3. К., двхл, 1964, стор. 191.
- 53 «Історія української літератури у восьми томах», т. 3, стор.
- 1 «Народна творчість та етнографія», 1970, Ке 1. Сі 50.
- 13 Наливайко д. С. Искусство; направления, течения, етили, с. 250.
- 19 Арістотель, Поетика, к., «Мистецтво», 1967, стор. 41.
- 29 М. А. Л а з а р у к, Беларусская паэма у другой палави- не XIX —пачатку XX стагоддзя, Мшск, Выдавецтва бду 1мя
- 33“Л. И. Тимофеев, Теория литературы, стор. 861.
- 46 Іван Франко, Твори в двадцяти томах, т. 10, стор. 468.
- 47 Іван Франко, Твори в двадцяти томах, т. 10, стор. 221*
- 66 Цит. За кн.: о. Р. М а з у р к е в и ч. Зарубіжні фальсафімгаофя української літератури. К-, двхл, 1961, стор. 78.
- 67 Є. С. Ш а б л і о в с ь к и й. Шляхами єднання (Українська література в її історичному розвитку). К., «Дніпро», 1965, стор, 12.
- 68 В. І. Л е н і н. Повне зібрання творів, т. 32, стор. 334.
- 73 Тарас Шевченко. Повне зібрання творів у шести томах,
- 74 Див.: м. П. Г н а т ю к. Олександр Афанасьєв-Чужбинський.— «Радянське літератуг цнавство», 1972, № б, стор. 46
- 99 У народних піснях місце наголосу залежить від мелодії.
- 146 »Всенародна шана». К, «Наукова думка», 1967, стор. 34,
- 158 Там же, с. 272. (Розрядка наша.— б. М.).
- 173‘Луначарский а. В. О театре и драматургии. Избранные статьи в 2-х томах, т. 2. М. 195'
- 177 Теоріц драми в історичному розвитку, с. Я®-