47 Іван Франко, Твори в двадцяти томах, т. 10, стор. 221*

48 Мимовільних гріхів.

49 Іван Франко, Твори в двадцяти томах, т. 17, crop. 39.

Ш

50 «Починок. Пісні, думи та мрії Галини Комарової», Одеса, 1905, стор. 63.

51 М. Н. Зубков. Русская поэма середины XIX века. М., «Про­свещение», 19о7; Л. К. Долгополо в. Поэмы Блока и русская поэма конца XIX-»-начала XX веков. М.— Л., «Наука», 1964.

52? Див.: М. О. Левченко. Випробування історією (Український дожовтневий роман). К., «Дніпро», 1970, стор. 41-44,

53 Див.: Збірник праць, підготовлений радянськими і угорськими вченими: «Европейский романтизм». М., «Наука», 1973, стор. 7-50.

54М. Б. Храпченко. О некоторых основных направлениях литературоведческих исследований.— «Русская литература», 1973, № 1, стор. 7—8.

55 И. Г. Неупокоева. Некоторые вопросы изучения взаимо­связей и взаимодействия национальных литератур. М., 1960, стор. 11.

56 М. Б. Храпченко. Творческая индивидуальность писателя и развитие литературы. М., 1970, стор. 262.

57 У Ф. Прокоповича є ілюстрації з Вергілія, Тассо, П. Коханов- ського.

58 Митрофан Довгалевський. Поетика (Сад поетичний).

«Мистецтво», 1973, стор. 173—185.

59 Д. С. Лихачев. Поэтика древнерусской литературы. Л., «Наука», 1967, стор. 40.

60 Іван Франко. Твори в двадцяти томах, т. 16. К., Держліт- видав України, 1955, стор. 248 (далі цитуємо за цим виданням, вказу­ючи в тексті том і сторінку).

61і Гекзаметр (гр. hex — шість та metron — міра)—розмір античної системи віршування, в основу якої покладено чергування довгих і ко­ротких складів. Російські та українські поети виробили своєрідний відповідник для відтворення гекзаметра — це, як правило, шестистоп­ний дактило-хореїчний рядок.

62 «Манас» — киргизький народний епос, в якому відтворено бага­товікову боротьбу киргизів проти зовнішніх ворогів, колективний твір багатьох поколінь народних співців — манасчі.

63 «Опыт краткой истории русской литературы», ч. IV, стор. 389.

64 Бурлеск — жарт, травестія — переодягання.

65 Перелицьовувати (або «выворачивать наизнанку») «Енеїду» Вергілія було «модно» в європейських літературах. М. Надєждін пи­сав про ці пародії в «Энциклопедическом лексиконе» Плюшара (1837, т. 10, стор. 368): «Чудові з цих пародій у французів — Скаррона та Моро; у німців — Блюмауера. Ми також маємо дві «вивернуті» «Енеї­ди»— Осипова і Котельницького; та ще й малоросійську — Котлярев­ського, що одна мала три видання». До речі, це один із маловідомих друкованих відгуків на «Енеїду» І. Котляревського за життя письмеп-