Встала мати,

Кругом оглянулась, взялась За биту голову руками

І тихо, мовчки за возами Марою чорною пішла На Тібр.

(II, 295)

«Синтетичність «Неофітів», — писав Є. Ненадке- вич, — показово виявляється в композиції поеми. В міц­ний тематичний вузол зв’язано в «Неофітах» дві основні проблемно-тематичні лінії всієї попередньої творчості по­ета, які розвивалися досі у двох окремих рядах творів: одна лінія — соціальна тема, найбільше як соціально-по- бутова—драма_ _матері:кріпачки («Катерина», «Сова», «Наймичка», «Відьма», «Марина», «У нашім раї на земт лі»). Друга лінія — політична тема: революційне ви­криття самодержавства зі всією його соціально-політич­ною системою як гнобителя і душителя особистості, наро­ду і народів («Сон», «Кавказ», «Сліпий», «Царі»)»¹⁵².

Кращі українські поети першої половини XIX ст. ви­ступали проти монотонності в поетичній епіці, проти «ка- тренового засилля» в строфіці. Своєрідну строфу дав Котляревський. Пушкінським ямбом користувався П. Кореницький. Ще В. Маслович писав про можливість заміни віршового розміру («Сказка про Харька»). Во­істину безмежні ритмічні можливості українського вірша відкрив Шевченко.

Досвід Шевченка як творця поем — набуток не лише української літератури. На думку Ф. Прийми, багатий досвід вирішення Шевченком проблеми жанру «народної поеми не міг не використати великий російський поет у своїй поемі «Кому на Руси жить хорошо» ¹².

Деякі вчені (М. Дашкевич, М. Мочульський, О. Баг­рій) відзначили вплив Шевченкового «Сну» на твір І. Тургенева «Призраки»; дослідник І. Айзеншток висту­пив із запереченням цього твердження. Однак гіпотеза про вплив Шевченка на творчість Тургенева, як справед­ливо зазначає Ф. Прийма, і сьогодні зберігає наукову вартість. В композиційному і сюжетному відношенні розповідь Тургенева у творі «Призраки» відзначається рядом моментів, що перегукуються з геніальною сатирою Шевченка. Більше того, перегукуються деякі провідні образи, які характеризують тогочасну дійсність. Так, на­приклад, російський письменник змальовує Петербург як символ царської Росії, населення якої складається з політичних в’язнів і вартових, що стережуть цих в’яз­нів... Тільки монотонні оклики тюремщиків чуються над імперією. «Слуша-а-ай!» — раздался в ушах моих про­тяжный крик. «Слуша-а-ай» — словно с отчаянием отозвалось в отдалении. Слуша-а-ай!» — замерло где-то на конце света. Я встрепенулся. Высокий золотой шпиль бросился мне в глаза: я узнал Петропавловскую кре­пость» ¹³.

Цей образ, як слушно твердить Ф. Прийма, не може не викликати в уяві читача схожу картину імператорсь­кого Петербурга, що символізує самодержавну Росію, у поемі Шевченка «Сон»¹⁴.

12. Yandex.RTB R-A-252273-3
    Содержание

    • Василь Мова (Лиманський), Поезії, стор. 125.
    • На початку XX століття.
    • «Народна творчість та етнографія», 1971, № 2, стор. 24.
    • З теорії та історії поеми
    • 8 «Рамаяна». Післямова о. Білецького. К., Держлітвидав Украї­ни, 1959, стор. 322.
    • Повернувся голодним, щебечеш.
    • 3. М. Потапова. Русско-итальянские связи. Вторая поло­вина XIX века. М., «Наука», 1973, стор. 69.
    • М. Бажан. Дружба народів — дружба літератур.— у кн.: «Люди. Книги. Дати. Статті про літературу». К., «Радянський пись­менник», 1962, стор. 13.
    • Плідними в цьому плані видаються нам пошуки об'єктивного висвітлення впливу Байрона на Пушкіна у монографії: в. И. Куле-
    • Н. Аристов. Об историческом значении русских разбой­ничьих песен. Воронеж, 1875, стор. 82.
    • І і. Пільг у к. Т. Г. Шевченко — основоположник нової української літератури. Вип. 2. К., «Радянська школа», 1963, стор. 125.
    • І Наварили ляхи пива,
    • 1 Ляшків-панів частувать.
    • Налигачем скрутили руки, Об землю вдарили — нема,
    • По селах голі плачуть діти —
    • 86 Taras Szewczenko. Studium przez Leonarda Sowinskiego z dolqczeniem przekladu Hajdamaköw. Wilno, 1861, стор. VIII. Пере­клад наш.— m- г.
    • 1 Замучені руки
    • Приголубь-и обогрей!
    • Ю. О. І в а к і н. Сатира Шевченка. К., Вид-во ан урср, 1959, стор. 260.
    • Алкід — син сили, ім’я міфічного героя, велетня.
    • 16 В. Косяк. Эпос революционного подвига.— «Советская-'Ук- ранна»; 1961, № 1, стор. 151.
    • 1 Л. Новиченко, Шевченко і сучасність, стор. 87.
    • Справочный энциклопедический словарь. Издание к Крайя, т. 2, сПб, 1849, стор. 379.
    • А. В. Никитенко. Рафаэлева Сикстинская мадонна.— «Рус­ский вестник», 1857, № 19, стор. 8.
    • Ю. О. Івакін. Коментар до «Кобзаря» Шевченка. Поезії 1847—1861 рр„ стор. 288.
    • З ціпочком тихо попід тином:
    • А їй немудрую хустину,
    • Цитати взято з у цілому цікаво! книжки: і. В ані на. Укра­їнська Шекспіріана. К., «Мистецтво», 1964, стор. 11.
    • Встала мати,
    • Ф. Я. Прийма. Шевченко и русская литература XIX века. М.— л., Изд-во ан ссср, 1961, стор. 286—288.
    • И. Тургенев. Собр. Соч. В двенадцати томах, т. XII. М., гихл., 1955, стор. Ж
    • В день воскресний твойого повстання.
    • Труну одкрийте!.. Синку, ручку дай!
    • Жанр. Віршована драма теж синтезує всі три способи відображення дійсності. В чому ж тоді різниця між нею і драматичною поемою? Оче-
    • Поетична — значить драматична
    • ...Комуни серце горде й непокірне,
    • 1 «Вітчизна», 1972, № 11, с. 168,
    • 252601, Київ-мсп, вул. Володимирська, 42.
    • 7 Див.: в. I. Л е н і н. Повне зібрання творів, т. 1, стор. 128—129.
    • 11 Василь м и к и т а с ь. Галузка могутнього дерева. Літера­турний нарис. Ужгород, «Карпати», 197!, стор. 72.
    • 11 «Світова велич Шевченка», т. 3. К., двхл, 1964, стор. 191.
    • 53 «Історія української літератури у восьми томах», т. 3, стор.
    • 1 «Народна творчість та етнографія», 1970, Ке 1. Сі 50.
    • 13 Наливайко д. С. Искусство; направления, течения, етили, с. 250.
    • 19 Арістотель, Поетика, к., «Мистецтво», 1967, стор. 41.
    • 29 М. А. Л а з а р у к, Беларусская паэма у другой палави- не XIX —пачатку XX стагоддзя, Мшск, Выдавецтва бду 1мя
    • 33“Л. И. Тимофеев, Теория литературы, стор. 861.
    • 46 Іван Франко, Твори в двадцяти томах, т. 10, стор. 468.
    • 47 Іван Франко, Твори в двадцяти томах, т. 10, стор. 221*
    • 66 Цит. За кн.: о. Р. М а з у р к е в и ч. Зарубіжні фальсафімгаофя української літератури. К-, двхл, 1961, стор. 78.
    • 67 Є. С. Ш а б л і о в с ь к и й. Шляхами єднання (Українська літе­ратура в її історичному розвитку). К., «Дніпро», 1965, стор, 12.
    • 68 В. І. Л е н і н. Повне зібрання творів, т. 32, стор. 334.
    • 73 Тарас Шевченко. Повне зібрання творів у шести томах,
    • 74 Див.: м. П. Г н а т ю к. Олександр Афанасьєв-Чужбинський.— «Радянське літератуг цнавство», 1972, № б, стор. 46
    • 99 У народних піснях місце наголосу залежить від мелодії.
    • 146 »Всенародна шана». К, «Наукова думка», 1967, стор. 34,
    • 158 Там же, с. 272. (Розрядка наша.— б. М.).
    • 173‘Луначарский а. В. О театре и драматур­гии. Избранные статьи в 2-х томах, т. 2. М. 195'
    • 177 Теоріц драми в історичному розвитку, с. Я®-

    Yandex.RTB R-A-252273-4