99 У народних піснях місце наголосу залежить від мелодії.

100 «Чорноморська комуна», від 9 березня 1461 р.

101 «Отзыв о сочинении г. Петрова «Очерки истории украинской литературы XIX столетия». СПб, 1888, стор. 225—226.

102С. Г о щ и н с к и и!— «Энциклопедический словарь Брокгау­за и Ефрона», СПб, 1893, стор. 465.

103 «Червоний шлях», 1928, № 3, стор. 71.

104 Б. Оозгсгупвкі. їїгіеіа гЬіогсше, т, 3, L:\v6w, стор. 208.

105 «Избранные произведения прогрессивных польских мыслите­лей» т. II, М., Госполитиздат, 1956, стор. 527—528.

106 §. Ооэ гсгупвкі, 2ашек Капіои’Бкі, оргасоягаї М. Лапік. Броди, стор. 111, Далі цит. за цим виданням.

107 Г. Д. Вер вес. Адам Міцкевич в українській літературі. К_ Держлітвидав України, 1952, стор. 47.

108 М. Рыльский, Стихи польских поэтов.— «Советская Ук­раина», 1961, № 11, стор. 133.

109 «Московский телеграф», 1830, ч. XXXIII, стор. 221.

110 Л. Козловский. Польские романтики «украинской шко­лы». С. Гощинский,— «Голос минувшего», 1913, № 2, стор. 85.

111 «Українські народні думи та історичні пісні», стор. 194.

112 д_ив. _про це розділ «Гайдамаки» в критиці у кн.: М. Гватюі. Поема Т. Г. Шевченка «Гайдамаки» (1963).

113⁶² И. Г. Н е у п о к о е в а. Революционно-романтическая поэма первой половины XIX века, стор. 288.

114⁶⁴ Неправильною, на наш погляд, є оцінка поеми як «найяскраві­шого зразка реакційного романтизму» в підручнику «Історія укра­їнської літератури» (К., «Радянська школа», 1964, стор. 340).

115 Повний текст поеми опубліковано 1930 року.

116 В. В. Капнист. Собрание сочинений в двух томах т I М.—Л., Изд-во АН СССР, 1960, стор. 89.

117 V Реалістична сатирична поема антимонархістського і антикріпосницького спрямування, один із шедеврів сві­тової політичної поезії «Сон», була відгуком на найпеку- чіші проблеми громадсько-політичного життя України і Росії 40-х років. Створена 1844 р. («8 іюля 1844. С.-Пе- тербург») після першої подорожі Шевченка на Україну. Автограф твору записаний поетом в альбом «Три літа». Збереглися також численні її списки. Свою політичну поему Шевченко створив не для легального поширення. Вперше «Сон» видано 1865 р. у Львові за рукописним _е списком, у Росії — частково 1867, повністю— 1907 р.

Авторський підзаголовок поеми — «комедія» вказує і на 1 жанрове забарвлення твору,„і _щ характер відображен- ня дійсності. Зважаючи на сильний публіцистичний і струмінь та історичну конкретність Тнїкриття російсько- / го самодержавства,'поему «Сон» можна вважати і пам- флетом^Вагато спільних типологічних рис має Шевчен- кова поема з творами російської нелегальної революцій­но-демократичної сатири, А. Міцкевича («Дзяди»), Г. Гейне («Німеччина. Зимова казка»). Літературознав-

118 П. Г. Приходько. Поема Т. Г. Шевченка «Сон». K., Вид-во

119АН У PCP, 1957, стор. 187.

120 М. Н. Пархоменко. Т. Г. Шевченко—великий украинский поэт. М., «Знание»», 1964, стор. .25.

121 «Світова велич Шевченка», т. 3. K., ДВХЛ, стор. 221 222

122 І. Фрапко з цензурних міркувань теж застосував такий, як У Шевченка, прийом у «Тюремних сонетах», замінивши слово «Австріє» на «Росіє». Але, як свідчить А. Кримський, в примірнику, подаровано^- му йому, виправив знову на «Австріє».

123 Ю. О. І в а к і н. Сатира Шевченка. К., Вид-во АН УРСР, 1959,^

124стор. 244.

125 Ю. О. I в а к і н. Коментар до «Кобзаря» Шевченка. Поезії 1847—1861 pp. K., «Наукова думка», 1968, стор. 286—297; Ф. Ва­щук. Поема Шевченка «Марія» в редакціях і варіантах.— «Збірник праць сімнадцятої наукової Шевченківської конференції». K., «Нау­кова думка», 1970, стор. 141—162; В. X. Кося н. Антирелігійна пое­ма T. Г. Шевченка «Марія» (Методичні поради та матеріали до лек­ції). K., Товариство для поширення політичних і наукових знань У PCP, 1960.

126 Залеський Юзеф Богдан (1802—1886) — польський поет, пред­ставник т. з. української школи в польській літературі. Народився на Київщині. Учасник польського визвольного повстання 1830— 1831 рр., після поразки якого емігрував за кордон. Творчість Зале­ського тісно пов’язана з українським фольклором. У його віршах і пое­мах («Золота дума», «Дух степів» та ін.) відображено історію й природу України. Писав і українською мовою. І. Франко критикував Залеського за романтичну ідеалізацію польсько-українських відно­син у минулому. Як видно з Шевченкового листування, він читав і любив поезію Залеського. У 1854 р. Бр. Залеський надіслав Шевчен­кові «Поезії» (т. І, СПб, 1852) Богдана Залеського. Український по­ет 9/Х 1854 р. писав до Б. Залеського: «Милого Богдана Ъ. я получил с сердечной благодарностию и теперь с ним не разлучаюсь; многие пьесы наизусть уже читаю...» В 1859 р. Бр. Залеський подарував цьо­го листа Богданові (тепер зберігається в Ягеллонській бібліотеці). Залеський мав малюнки Шевченка, рукописну збірку Шевченкових творів (імовірно, копії). Певний вплив на задум ІІІевченкової «Ма­рії» справила поема Залеського «Найсвятіша родина». Виявом шани польського поета до Шевченка був вірш «Могила Тараса» (1861), опублікований у його кн. «Пророцька ораторія» (Париж, 1865). У примітці до цього вірша, який пізніше було надруковано в 4-му томі його творів (Львів, 1877), Залеський подав біографічні відомості про Шевченка, розглянув його твори, високо оціиив лірику поета. У що­деннику Залеського (за 1861) е запис про Шевченка — лірика і епі­ка, який мав «винятковий талант у складанні поем».

19. Ю. О. Івакін. Коментар до «Кобзаря» Шевченка. Поезії 1847—1861 рр„ стор. 287.

20. «Тарас Шевченко. Документи і матеріали. 1814—1963». К., Держполітвидав, 1963, стор. 88.

127 «Історія українського мистецтва в шести томах», т. 2. К.., Го­ловна редакція УРЕ АН УРСР, 1967, стор. 281.

128 О. Ч а й к о в с к а я. Бунт богородицы.— «Наука и религия», 1965, № 3, стор. 16, 21, 16—17.

129 Т а м же.

130 Див.: М. С. Г р и ц а й. Давня українська поезія. Вид-во КДУ, 1972, стор. 86—87.

131 «Хрестоматія давньої української літератури (до кінця XVIII ст.)». Упорядкував академік О. І. Білецький. Вид. третє, доповнене.

132К„ «Радянська школа», 1967, стор. 540.

133> ²⁸ в. Г. А н т о н е н к о. Мистецтво, релігія, дійсність. К., «Мисте­

134цтво». 1973, стор. 64—65.

135 Є. П. К и р и л го к, Є. С. Ш а б л і о в с ь к и й, В. Є. Ш у б р а в- с ь к и й. Т. Г Шевченко. Біографія. К.-, «Наукова думка*, 1964, стор. 512.

136 Див.: И. Е. Репин и В. В. Стасов. Переписка, т. 1, 1871 — 1876. М.-Л., «Искусство», 1948, стор. 38.

137 36. «Пам’яті Шевченка». К., Вид-во АН УРСР, 1939, стор. 226.

138 «Прані Одеського університету», 1962, т. 152, Серія філолог наук, вип. 14, стор. 34—39.

139 ІО. О. І в а к і н. Коментар до «Кобзаря» Шевченка. Поезії 1847—1861 pp., стор. 293—296.

140 T а м же, стор. 296.

141 И. Г. Неу покоев а. Революционно-романтическая поэма первой половины XIX века. М., «Наука», 1971, стор. 141.

142 «Світова велич Шевченка», т. І, стор. 410.

143 Секуляризація — звільнення від церковного впливу в громад­ській і розумовій діяльності, у художній творчості.

144 Слова «апостол», «предтеча», «благовіститель» в устах Шев­ченка означали новочасного діяча. «Апостол» — О. Герцеп, «благо- вістителі свободи» — декабристи, «предтеча» — Марко Вовчок. Відо­мі поетичні рядки Шевченка про «апостола правди і науки». За ре­лігійними уявленнями, апостол — проповідник раннього християнст­ва, учень Христа.

145 Художники епохи Відродження переодягали своїх біблійних святих у місцевий одяг, подавали риси місцевого побуту, пейзажу з метою наближення картин до глядача. Те саме робили слов’янські іконописці.