22. Проблема покоління «дітей війни» у творчості г.Тютюнника («Климко»).
Він дає художній аналіз актуальних соціальних проблем і, зокрема, проблем тогочасного села. Своїх героїв Григір Тютюнник не ідеалізує, не наділяє якимись особливими рисами характеру. В основному це звичайні сільські люди —жінки, чоловіки, старенькі, діти. Серед них немає лише позитивних чи негативних. Людина постає мов жива. До того ж говорить вона не правильною літературною, а народною мовою. Хлопчик Климко залишився сиротою, його бере до себе дядько Кирило, який працює у Депо на залізниці. На початку війни дядька Кирила вбивають і Климко залишається один. Смерть єдиної рідної людини, знищення окупантами житла - одного цього вже вистачить для того, щоб людина, позбавлена підтримки, любові, місця, зламалась. А дитина? Чи може вона витримати всі ці випробування? Але Климко виявляється сильнішим за війну, за цю винищувальну машину. Хлопець, який вже ні від чого не залежить, виявляє самостійність, винахідливість і - що найголовніше - наполегливість. Він вперто намагається вижити, вперто крокує вперед по тернистих шляхах свого розірваного дитинства. Він живе зі своїм другом Зульфатом та своєю викладачкою, у якої грудна дитина. Климко вирушає в дорогу за сіллю. Він іде 8 днів босоніж у морозні осінні дні. Але світ не без добрих людей. Всі йому допомагають. Коли він повертається до рідного села з повним мішком солі, їжі та молока для Зульфатом та вчительки з дитиною, його випадково вбивають німці. У тяжкий воєнний час хлопчик Климко залишився сиротою. Але він знайшов сили не лише влаштувати своє життя, а й допомагати іншим. Як дорослий, узяв на себе відповідальність за вчительку та її маленьку доньку. Заради їхнього порятунку від голоду він подолав сотні кілометрів пішки босим, постійно наражаючись на небезпеку Добрі люди пропонували залишитися в них, але Климко знав, що йоги чекають, на нього сподіваються. І виконав свій обов'язок до кінця Повість учить добру, чуйності, людяності, вмінню долати життєві труднощі.
23. Образ ліричного героя в поезії Рильського. (На білу гречку впали роси, яблука доспілі; поле чорніє; спинилось літо; осінь ходить яблука золотить; ластівки літають; у теплі дні збирання винограду).
Максим Тадейович Рильський (19 березня 1895, Київ — 24 липня 1964, Київ) — український поет, перекладач, публіцист, громадський діяч, академік АН України. Притаманне тільки Рильському - ясність і прозорість поетичного малюнка, щирість в освідченні людини улюбленій природі. Мініатюра “Поле чорніє” вражає яскраво вираженим почуттям єдності героя з рідною землею,чіткість образів,емоційність. Серце ліричного героя вiдсвiчує радiстю вiд того, що прийшла весна. Вiдчувається, що вiн закоханий у рiдну землю, що вiн любить життя , адже не можна байдуже споглядати весняну красу рiдного краю. Лiричний герой вiрша захоплюється красою життя і це красиве життя вiн знаходить всюди: в пейзажах Батькiвщини, у зустрiчах з нареченою. У вірші «Яблука доспіли» поет передає насолоду від природи і кохання. В ньому йдеться про красу, душевну повноту, гармон i ю людських почутт i в, про мужн i сть юних сердець. Лiричний герой прощається i, може, назавжди, з i своєю коханою: Поцiлуй востаннє, обнiми востаннє; Вмiє розставатись той, хто вмiв любить». Глибока мудрість та життєствердження звучить у цих останніх рядках Ці думки дорогі усім юнакам, що колись розставалися із коханими, саме тому вірш справляє таке сильне враження на кожного. Ліричні твори пишуться здебільшого від першої особи, ніби від авторського я. Проте не слід ототожнювати поета і персонажа, від якого ведеться розповідь у вірші, - ліричного героя. Ліричний герой висловлює думки і почуття багатьох людей, а часом і всього суспільства. В ліричному творі, звичайно, можуть виступати й автобіографічні мотиви, але завжди поет за допомогою художнього вимислу, через своє Я типізує найістотніші життєві явища, думки про почуття людини. У поезії «Спинилось літо на порозі» Рильський не просто змальовує прихід літа, а розмірковує над тим, чи здійсняться мрії виплекані весною. Перехід від весни до літа також знаменує різні періоди людського життя: якщо весною мрії тільки з’являлися і осмислювалися, то влітку вони повинні або здійснитися або ні. «Чи весняні здійсняться мрії? Чи літо не обманить їх?». Для поета світ природи є органічним середовишем, де найповнішого вияву знаходять людські почуття. Рильський у своїй поезії раннього періоду показує лiричного героя меланхолiйним естетом, до якого чарiвнi пiснi iз блакитних небес прилетiли. Та разом iз тим у творах вiдчувається оптимiзм i закоханiсть лiричного героя у природу, вiра в кохання i замилування дiвочою красою. Його лiричний герой реальний. Вiн Живе теперiшнiм, переживає радiсть першого кохання i бiль розлуки, мрiє про прекрасне майбутнє, але не пориває i з минулим. Образ лiричного героя у багатьох раннiх творах Рильського - це сам поет. Вiн пильно придивляється до життя i виступає сам собi безкомпромiсним суддею, який добре бачить i позитивне, i негативне у свопх думках i вчинках. Цей суддя добре знає, що настане час i доведеться вiдповiдати за все. А тому, щоб не грiшити навiть согрiшивши, треба йти у свiт широкий творити добро.
- 1.Неокласики. Постаті. Ідейно-естетич.Засади творчості.
- 2. Химерна проза другої половини 20ст. Шевчук. Дім на горі.
- 3. Поезія м.Рильського 20х років: основні збірки, ідейно стилістичні особливості.
- 4. Художня своєрідність мисливських усмішок Остапа Вишні.
- 7. Поезія о.Ольжича, основні збірки, мотиви, стил. Особливості
- 8. В.Барка – поет і прозаїк. Проблематика і поетика роману «Жовтий князь»
- 9. Поезія є.Плужника: мотиви, особливості індивідуального стилю
- 11. Тема національної боротьби у збірці «Вежі» о. Ольжича.
- 12. «Собор» о. Гончара проблематика, герої, особливості композиційно-сюжетної побудови, образи-символи. Доля твору, його оцінки в критиці.
- 13. Поезія б-і Антонича: збірки, мотиви, своєрідність індивідуального стилю.
- 14. Художня концепція людини в романах Тигролови та Сад гетьманський
- 15. Творчість Юрія Клена. Поема «прокляті роки».
- 16. Худ. Своєрідність історичного роману «Диво» Загребельного
- 17. Кларнетизм поезії Тичини
- 18. Автобіографізм «Зачарованої Десни» Довженка.Особл жанру, авторське «я»
- 19. Патріотичний пафос поезії п.Тичини («Гей, вдарте в струни, кобзарі», «Ой що в Софійському заграли дзвони», «Золотий гомін»)
- 20. Роман «Дім на горі» в.Шевчука: проблематика,особливості ком-ції та поетики.
- 21. Художнє осмислення долі України в поезії п.Тичини («Скорбна мати», «Пам’яті тридцяти», «Загупало в двері прикладом», «Хто ж це так із тебе насміятися смів?», «До кого говорити?»).
- 22. Проблема покоління «дітей війни» у творчості г.Тютюнника («Климко»).
- 24. Морально-етична проблематика й особливості поетики «малої прози» Тютюнника.
- 25. Інтимна лірика Сосюри.
- 26. Поетичний реалізм Гончара
- 29) Образ України в ліриці є.Маланюка («Знаю-медом сонця, ой Ладо», «Псальми степу», «Антимарія», «Діва-Обида» та ін.).
- 30) «Україна в огні» о.Довженка: проблематика, герої, жанрово-стильові особливості. Доля твору.
- 31. Історичне минуле в поезії Маланюка
- 32. Експерементальна проза 90-х років. Роман «Рекреаціі»Андруховича.
- 33. Історіософські мотиви в поезії Ольжича
- 35. Осмислення трагічних уроків недавнього минулого в поезії Плужника («Уночі його вели на розстріл», «Впало – ставайте до стінки» та ін.)
- 37. Літературна дискусія 1925-1928років: проблеми ідеології літератури.
- 39. Проблематика, поетика «малої» прози м.Хвильового
- 41.Відображення проблем соціальної дійсності в малій прозі Хвильового
- 43. Психологічна проза в.Підмогильного – проблематика, художні особливості.
- 44. Позацензурна поезія Симоненка
- 45. Творчість ю.Яновського і лірико-романтична стильова течія в українській літ.
- 47. Драматургія доби «розстріляного відродження»: умови розвитку, постаті, проблемно-тематичні горизонти, жанрові пошуки.
- 49. Художня своєрідність «малої» прози г . Косинки
- 50. Тема митця і мистецтва л. Костенко («Доля», «Умирають майстри», «є вірші-квіти», «Чекаю дня, коли собі скажу», «Страшні слова, коли вони мовчать»…)
- 53. Розвиток гумору і сатири першої половини XX ст. І творчість Остапа Вишні
- 55. Проблеми національно-культурного відродження України у романі «Вальдшнепи» м.Хвильового. Доля твору.
- 57. Драма української людини в повісті «Смерть» б. Антоненка-Давидовича.
- 58. «Нью-йоркська група» поетів: творчі засади і художня практика.
- 59. Стихія націон-визв. Боротьби народу в романі «4 шаблі» ю.Яновського. Жанрово-композиційні особливості твору, його доля.
- В. Стус – поет і громадянин. Поезія, я к шлях самопізнання…митця – борця і в’язня. (поезії)
- 61) Роман «Вершники» ю.Яновського : жанрова своєрідність, особливості проблематики, герої, поетика.
- 62) Концепція людини в поезії в.Симоненка («Ти знаєш, що ти людина?», «я», «Дума про щастя», «Дід умер», «Піч», «Жорна», «Баба Онися», ін.)
- 63) Доля українського села в романі «Марія» у.Самчука. Біблійні алюзії у творі.
- 64) Поема «Розстіляне безсмертя» в.Сосюри як документ епохи.
- 65) П'єса «Патетична соната» м. Куліша: жанр, композиція, проблематика і характери.
- 67) Національна проблематика в п'єсі «Мина Мазайло» м.Куліша. Жанр, сатиричний пафос, характери твору. Традиції світової драматургії в ньому.
- 69. Сатиричне зображення дійсності у п’єсі «Народний Малахій» м.Куліша. Жанрова своєрідність, художній конфлікт, образ головного героя.
- 70. Поети-шістдесятники : постаті, громадянська позиція, естетичні засади.
- 77. Поезія Драча: основні мотиви, жанрові пріоритети, особливості індивідуального с тилю.