3. Поезія м.Рильського 20х років: основні збірки, ідейно стилістичні особливості.

У 1920-х роках Рильський належав до мистецького угруповання «неокласиків», переслідуваного офіційною критикою за декадентство і відірваність від сучасних потреб соціалістичного життя. Протягом десятиріччя вийшло десять книжок поезій, серед яких «Синя далечінь» (1922), «Поеми» (1925), «Крізь бурю і сніг» (1925), «Тринадцята весна» (1926), «Гомін і відгомін», «Де сходяться дороги» (1929), та декілька книжок поетичних перекладів, зокрема 1927 року — переклад поеми Адама Міцкевича «Пан Тадеуш». великий майстер сонета (форма якого вимагала лаконічності, суворої дисципліни, граничної стислості думки і слова)- нерозуміння, осуд “революц” теоретиків літ-ри. Рильський опирався як міг(під нищівним обстрілом критики, з тавром декадента, в умовах справжнього терору) 19 книжок чудових ліричних поезій і ліро-епічних творів, кілька перекладів. багатство мотивів (традиц укр, ант і зах европ). Плюс нові мотиви, зроджені українською революцією і відродженням 1917--29 років. У ліриці Рильського досконало втілився мотив туги за великою землею як за великими культурами людства, що позначені видатними людьми. «Синя далечінь» з її ароматом, мотивами і філігранністю форми заражала молоду людину 20-х років тугою за досконалістю і енергійною чіткістю культури. - питання взаємин між мистецтвом і дійсністю.,думка про вічність культури, яка єднає покоління, гуртує народи світу. еротична лірика (тонка і шляхетна у нього), любов взагалі, природа, а особливо людина з незбагненними відмінами її переживань і вдачі. дебютував у неоромантичному стилі Олеся. Терцина, октава, сонет, різні метричні ходи - від гексаметра і ямба до верлібру - все це в Р дало нове звучання укр слову і само зазвучало в нашому слові по-новому.

У 1925риси Рильського Зеров назвав такі: зрівноваженість і прозорість форми, кларизм, чіткий епітет, міцна логічна побудова і строга течія мислі, поєднання безпосередньості з філігранністю, афористичністю.