19. Патріотичний пафос поезії п.Тичини («Гей, вдарте в струни, кобзарі», «Ой що в Софійському заграли дзвони», «Золотий гомін»)

П.Т. – представник укр. символізму (входив до «Білої студії» та друкувався у часописі цієї літературної організації- «Муза Гед»: символісти проголошували: «Мистецтво- для мистецтва» 1918р. в Києві вийшла перша збірка «Сонячні кларнети». «С.к.», особливо друга частина збірки, просякнуті почуттям молодості й оптимізму, світлими та радісними образами, породженими надією на відродження укр. нації до державного життя після кількох століть колоніального рабства (громадянсько-національна тематика). Ставлення поета до національної революції розкривають поема «Золотий гомін» і твори друковані в періодиці: «Гей, вдарте в струни, кобзарі» (Гей, вдарте в струни, кобзарі,Натхніть серця піснями! Вкраїнські прапори вгорі -Мов сонце над степами), «Ой що в Софійському заграли дзвони». П.Т. зміг синтезувати принципи імпресіоністичної та символістської манери творення образу, музичність вірша, поєднати найкращі здобутки укр. та світового модернізму. Кларнетизм (ідея всеєдності, поєднання енергії духу та національного відродження). Образ рідного краю змальований у першій закінченій поемі Тичини «Золотий гомін». Цією поемою завершується його знаменита збірка «Сонячні кларнети». «Золотий гомін» написаний поетом влітку 1917 р. Це був той неповторний період українського національного відродження, коли всім вірилося у щасливу долю народу, що нарешті пробудився до боротьби за свою волю. Радість, що переповнювала душу Тичини, вихлюпнулась у рядки його поеми, і весь твір нагадує прекрасну натхненну пісню на славу рідної землі. Але які б трагічні події не чекали в майбутньому на Україну, Тичина вірить, що переможе світло, а не тьма, любов, а не зненависть. Його поема закінчується величальною піснею рідній землі, рідному народові, що бореться за свою незалежність і спинити який не вдасться нікому.