17. Життєвий і творчий шлях Свидницького.

Сім'я Патрикія Свидницького була чимала — чотири сини і дві дочки. У 1843 р. Анатолій вступає до Крутянської духовної школи (бурси). Закінчив її у 1851 р., після чого вступає до Подільській духовній семінарії уКам'янці-Подільському і, не закінчивши її, вступив (1856) до Київського університету. Згодом учитель у Миргороді, акцизний чиновник у Козельці. Працював у Козелецькому повітовому земстві. У 1863 році одружується з дочкою козелецького лікаря — Оленою Величківською. У червні 1868 року у зв'язку з алкоголізмом Свидницького переводять на позаштатну роботу. На той час у нього вже було троє дітей. 28 березня 1869 року виходить у відставку і переїздить до Києва. Влаштовується на посаду помічника завідувача архіву Київського університету. Подорожує до Кам'янця-Подільського у пошуках кращої роботи, але безрезультатно. Помер у Києві 18 липня 1871 р. Свидницький розпочав громадську працю як член таємного Харківсько-Київського студентського товариства, яке ставило своїм завданням боротьбу зцарським режимом, ширило заборонену літературу, домагалося заснування недільних шкіл, тощо. Cвидницький був ініціатором заснування недільної школи на Подолі. У студентські роки починає писати, створює низку високопатріотичних поетичних творів, до яких сам писав музику. За життя була надрукована лише «Горлиця» (1860), інші твори опублікував у 1901 І. Франко в ЛНВ: «Коли хочеш нам добра», «Україно, мати наша», «В полі доля стояла», «Вже більш літ двісті», остання, написана під впливом Т. Шевченка, дійшла до нашого часу як популярна народна пісня; у ній Свидницький засуджує діяльність Б. Хмельницького і Переяславську угоду 1654. З низки етнографічних статей, написаних Свидницьким, надрукована лише «Великдень у подолян» і статті, спрямовані проти сваволі царської адміністрації. Головний твір Свидницького- роман «Люборацькі». Це хроніка (значною мірою автобіографічна) занепаду священичого роду Люборацьких у трьох поколіннях, на реалістично відтвореному тлі панування польських панів на Поділлі, утисків царського режиму і ворожого українству офіційного православія. Широке тематичне полотно твору дало підставу І. Франкові назвати його «першим реалістичним романом на побутовому тлі». Як змістом, так і мистецькою формою роман «Люборацькі»— посередня ланка між прозою Г. Квітки-Основ'яненка,Марка Вовчка та інших з одного боку — і пізнішою реалістично-побутовою епічною прозою Івана Нечуя-Левицькогоі Панаса Мирного з другого боку. Але на сучасну Свидницькому літературу роман впливу не мав, бо його опублікував лише 15 pоків по смерті автора І. Франко у «Зорі» (1886). По цьому роман багато разів перевидавано до і за радянського часу.