48. І. Манжура – співець укр. Степу.

За півтора десятка літ Манжура в пошуках зразків народної словесності здійснив численні мандрівки, переважно пішки сходивши Катеринославщину, Харківщину та Полтавщину.Із сумлінним і надзвичайно багатим збором матеріалу в парі йшли класифікація, зіставлення, узагальнення фольклорних явищ, стаючи предметом постійних роздумів цього подвижника науки й культури з далекої степової периферії.Поетична збірка Манжури "Степові думи та співи" побачила світ у Петербурзі 1889 року. Збірка містила 34 ліричні вірші та баладу — поему "Ренегат", а також кілька віршових гуморесок. Зримістю зображення, якою Манжура володіє, зумовлена переконливість у відтворенні переживань мешканців степу; здебільшого йдеться про їхні турботи, острахи, злигодні ("На степу і у хаті", "З заробітків", "На добрій ниві", "Гряд", "Розкіш — доля" та ін.), загальне окреслення їх життєвого становища ("Старець", "Старий музика", "Босяцька пісня" та ін.), змалювання їхніх свят і вагомих подій ("Явдокії", "Сорок святих", "Жайворінки"). Само собою зрозуміло, що така риса письма є необхідною передумовою для роботи поета в жанрі гуморески ("Догадливий козак", "Чабанове горе", "Пан брехун", "Нема правди в світі" тощо) та віршової казки.Манжура вирізняється позбавленою велемудрих ускладнень, прямою й органічною відповіддю на проблему героя .Героєві, обтяженому почуттям, немає розради і "між людей" (вірш "Під час коли тяжке роздум'я..."): у пошуках звільнення від нього герой, виведений у вірші Манжури, може сподіватись хіба що на "пісню" .Посухам, іншим стихійним лихам, убожеству і злигодням вділена, можливо, вирішальна вага на терезах, якими вимірює поет зовнішні обставини побуту, трудової діяльності, взагалі змальовуваного життя.Для поетичних творів, що в сукупності відбивають святкувальний і трудовий цикл, притаманне те саме хитання авторського судження про світ між численними прикрощами (приміром, відкинуте почуття дівчини заможним козаком у вірші "На Купала") та переважними сталими світоглядними основами, вірою й сподіванкою у регенеративну снагу життя, що й більшості творів збірки "Степові думи та співи" (вже аналізованих вище). Багатьом творам календарно-обрядової групи притаманні кращі риси поетичного почерку поета: зримість зображення, мелодійність, проникливість суб'єктивного чуття.