logo
ekzamen_33__33__33

89. Образ Івана Вишенського в пемі Івана Франка.

Народився він коло р. 1550 у галицькім містечку Судовій Вишні. З одного твору Вишенського довідуємося, що він довший час жив у Луцьку, може при економії, і певне був не посліднім чоловіком.     Десь коло року 1580, Вишенський покинув двір князя Острозького і вибрався на прощу в далекий край, у Туреччину на гору Афон. Що склонило його покинути світське життя — чи пересит двірським шумом, чи які родинні гризоти, чи, може, яка нещаслива любовна історія, чи виключно релігійні причини, сього не знаємо. На Афоні пробув Вишенський 40 літ, до своєї смерті, близько р. 1620. Зразу він мусив бути послушником і, здається, що був ним у монастирі св. Павла, відки аж по 10 літах, десь у р. 1592, або 93 посилає на Русь своє перше «Послание до всіх обще в лядской земли живущих». Нарешті десь по р. 1610 забажав зовсім відлучитися від світу і осів у кам'яній печері, де можна було жити тільки в острих постах та мовчанню і звідки тільки одна смерть могла увільнити аскета. В тій печері він коло р. 1616 написав ще один свій твір з приводу виданої тоді руською мовою книги Івана Златоуста «О священстве»; здається, що се був останній його твір. В р. 1621 православні русини, зібрані в Луцьку для наради над способами піддержання православія, між іншим ухвалили вислати на Афон своїх післанців і спровадити відтам учених і святобливих мужів руського роду, а особлива Івана Вишенського для підпори і оборони православія на Русі. Очевидно, про смерть Вишенського на Русі тоді ще не знали.