logo
ekzamen_33__33__33

63. «Пора першого пробудження нашого жіноцтва» у повісті «Товаришки» Олени Пчілки.

Повість Олени Пчілки „Товаришки” писалася спеціально для задуманого жіночого альманаху. Отже, вона мала втілити ідейну программу нового видання, стати його своєрідним маніфестом. Саме так можна розглядати повість в історико-культурному контексті. Сюжет твору має цілком очевидну автобіографічну основу, а головна героїня – Люба Калиновська – проектується як alter ego авторки. Із характерною для української прози 1880-х „чорно-білою” контрастністю зображення Олена Пчілка зіштовхує в конфлікті дві життєві програми – альтруїстичну, народницьку (Люба Калиновська) і егоїстичну, вузько-прагматичну (Раїса Брагова). Цей контраст допомагає авторці яскравіше представити читачеві привабливість програми емансипованої жінки. Але підкреслено тут не лише інтелектуальні здібності жінок (обидві героїні їх посідають і можуть робити успішну кар’єру), йдеться про морально-етичні переконання, що виявляються в місії суспільного служіння, боротьбі за національне визволення. Олена Пчілка прагнула порушити в повісті „Товаришки” жіноче питання в його засадничих аспектах – становище жінки у родині, у суспільстві, на тлі поступу ідей, інтелектуальних пошуків та дискусій молоді. Справді, тут повнокровно зображено пробудження провінційного середовища, залучення його до нових ідей. Відправним моментом є період суспільних змін, який викликав появу жіночого руху. „Старі основигромадського життя, міркування, хисту, як крига навесні, поламались, закрутились, потрощені, наганяні теплою, вільною течією. Таким свіжим, молодим повіяло в повітрі!.. Старі руки й голови, здивовані, прибиті, приголомшені, опускались, молоді ж так сміло, бадьоро підіймалися, ретельно шукали праці! Молодь з сяючим поглядом дивилась просто на зійшовше світло правди й волі, і не гадаючи, що світло те може колись примеркнути…”