44. Життєвий і творчий подвиг Бориса Грінченка.

Як педагог Б. Грінченко відзначався прогресивними поглядами, дбав про розвиток національної школи з широкою програмою, гостро критикував існуючу самодержавну систему освіти. Грінченко займався упорядкуванням музею української старовини поміщика й мецената В. Тарновського. Цю працю каталогізування й упорядкування матеріалів годі переоцінити: одних шевченківських експонатів, малюнків і рукописів тут було до восьмисот. Видає він і неоціненні «Етнографічні матеріали, зібрані в Чернігівській і сусідніх з нею губерніях».Грінченко працює редактором української газети «Громадська думка», очолює київське товариство «Просвіта», у якому активно співпрацювали Леся Українка, її сестра О. Косач, Л. Яновська та ін. Редагує він і літературно-громадський журнал «Нова громада». В роки реакції після революції Грінченко зазнає переслідувань, переживає особисту трагедію: «жандарми доводять до смерті його дочку — мужню революціонерку Настю». Загострилась хвороба письменника, позичивши гроші, він їде на лікування до Італії, де невдовзі, 6 травня 1910 р. помирає у м. Оспедалетто. Тіло Грінченка було перевезене в Україну. Його похорон на Байковому кладовищі перетворився на демонстрацію демократичних антицаристських сил. У некрологах на смерть Б. Грінченка у вітчизняній і зарубіжній пресі відзначалися його заслуги письменника, наукового і культурного діяча. Всього за життя Б. Грінченком видано було шість збірок віршів: «Пісні Василя Чайченка», «Під сільською стріхою», «Нові пісні і думи Василя Чайченка»; «Під хмарним небом», «Пісні та думи», «Писання Б. Грінченка», «Хвилини» і «Книга казок віршем». Більшість віршів Грінченка — це програмна народницька поезія суспільного звучання, серйозна, цілісна за своєю тональністю, меланхолійна й дещо дидактична. Перу Б. Грінченка належать розлогі повісті «Сонячний промінь», «На розпутті», дилогія «Серед темної ночі» і «Під тихими вербами». Вагома суспільна проблематика, широке коло героїв, які представляють різні верстви міста і села, яскраві ліричні й драматичні сцени, сильний дискусійно-публіцистичний струмінь роблять їх цікавими документами доби.