62. Проблема розорення «селянських гнізд» у дилогії Грінченка «Серед темної ночі» та «Під тихими вербами».

Повісті «Серед темної ночі» і «Під тихими вербами» як і більшість українських письменників, автор звертається в цій дилогії до теми села. Повісті «Серед темної ночі» і «Під тихими вербами» нерозривно пов’язані між собою темою тих соціальних суперечностей в українському селі на зламі століть, які зруйнували патріархальну хліборобську родину, принесли горе батькам, скалічили долю синів. Назва першої повісті є символічною: люди, опинившись у жорстоких умовах утисків, злиднів та здирств, прозябають у безпросвітній темрявіТипова українська повість з типового українського життя. На ці роздуми Б. Грінченко хоче дати відповідь у другій повісті «Під тихими вербами». Тут ми бачимо своєрідний двобій братів: Зінька і Дениса. Відійшовши від народницького погляду на селянство, Грінченко яскраво показує ту кривду, яка чиниться в селі, «під тихими вербами» Слобожанщини. Визначальною рисою реалізму Грінченка є майстерність узагальнення соціальних процесів, що відбуваються в селі. Ми бачимо сукупний образ глитаїв, які не гребують жодними засобами в пориваннях до збагачення: «Попанували пани-по-міщики, тепер ще треба й господам-хазяїнам попанувати!» Глитаї вирішили захопити громадську землю нечесним шляхом. Грінченко реалістично змальовує розшарування села. Селянство перестало бути суцільною масою, як донедавна його вважала народницька ідеологія. Є тут і п’яниці, яких нічогісінько не хвилює, є й хижаки, які, збагатівши, забувають, звідки вони вийшли, є навіть і братовбивці. І все це заради землі. Але є і такі, як Зінько Сиваш, отой найменший «дурень». Він усе життя своє намагався «кудись кинутися, щось зробити - щось велике, дуже і гарне-гарне». Навчившись грамоті, він призвичаював інших селян до книжки, відкрито виступав проти обурювання селян багатіями.