9. Поема «Магомет і Хадиза» Куліша.

У 80—90-х роках Куліш працював над великими за обсягом ліро-епічними поемами. В двох із них — «Магомет і Хадиза» і «Маруся Богуславка (1620)» — відбилося його зацікавлення мусульманським світом — арабським і турецьким, що, зрештою, характерне для європейського романтизму. Будучи православним християнином, Куліш толерантно, з повагою ставився до інших віровчень, а тому й хотів відкрити християнській Україні етичні та культурні цінності ісламу. У релігійно-філософській поемі «Магомет і Хадиза» (1883) автор уславив самовіддану любов Хадизи — дружини-натхненниці Магомета, засновника мусульманської релігії, та його чоловічу вірність і вдячність, а в підтексті проводив аналогії між цим пророком («Благовістителем любви й одради» серед арабів) і собою як речником подібних моральних засад серед рідного народу й між Хадизою та своєю дружиною. «Магомет і Хадиза» й «Дума-пересторога» в своєрідному кулішівському ідейно-естетичному ключі продовжили зачин Шевченка, який у поемах «Царі», «Неофіти» і «Марія» звернувся до творчого опрацювання й актуалізації матеріалів з біблійної та християнської історії, і передували новаторському переосмисленню й осучасненню світових сюжетів у неоромантичних драматичних поемах Лесі Українки. «Магомет і Хадиза» — поема Пантелеймона Куліша. Вперше надрукована окремим виданням у 1883 році у Львові. Автограф до наших днів не дійшов. Куліш згадує про публікацію поеми в листі до свого близького знайомого, фізика і теолога Івана Пулюя від 9 квітня 1883 р.: "Я печатаю невеличку поему «Магомет і Хадиза". Як зазначено у примітках до поеми в другому томі «Сочинений и писем П. А. Кулиша» (К., 1908), видавець І. Каманін мав у своєму розпорядженні примірник поеми, подарований автором своїй дружині О. М. Куліш. На окремому листку П. Куліш написав присвяту дружині «Принос», згодом опубліковану у Сочинения и письма П. А. Кулиша. В «Магометі і Хадизі» він величає чисту жіночу любов, що доглядає велике у пониженні, підтримує дух обранця, аж поки не стає «звіздою на востоці».