43. Олена Пчілка: письменниця, громадський діяч, мати.

Відсутність української книги, видавничої бази висунули на перше місце працю в цьому напрямі. Почали зі збирання «общественной» бібліотеки виключно з українських книжок та створення невеличкого видавництва, метою якого було сприяння друку українських книжок з різних галузей знань, доступних народові.Олена Пчілка повністю солідаризувалася з думками І. Нечуя-Левицького та О. Кониського, викладеними відповідно у статтях: «Сьогочасне літературне прямування» та «Український націоналізм» (про українсько-російські взаємини, далекі від гармонії та ефективності).Олена Пчілка прекрасно знала російську літературу, займалася перекладами, але ніколи не ідеалізувала українсько-російські взаємини, відкриваючи очі українській суспільності на складність і трагізм українсько-російських взаємин через нерозуміння росіянами українського питання, особливо коли йшлося про національний ідеал — державну самостійність України.Пчілка пожвавлює свою літературну діяльність: дописує в часопис «Громадський друг» І. Франка та М. Павлика; разом з М. Старицьким готує і здійснює видання альманаху «Рада», де вміщує вперше свої оригінальні поезії під псевдонімом Олена Пчілка; видає твори М. Гоголя у своєму перекладі: «Записки причинного», «Весняної ночі».Всі діти займалися художніми перекладами, писали художні твори. Якраз на 80-ті роки припадають перші публікації у львівських часописах старших дітей Михайла (псевдонім Обачний) і Лесі (Лесі Українки).Ставши дитячою письменницею, Олена Пчілка впливала на молодь своїми завжди глибоко національними творами і творами світової класики, які вміщувала в один з перших дитячих журналів «Молода Україна» (1908—1915), видавцем якого була сама. В журналі друкувалися Леся Українка, Степан Васильченко, Максим Рильський.Велику роль зіграла Олена Пчілка у вихованні творчої молоді через засноване нею літературне товариство молодих українців «Плеяда» зразу ж після переїзду родини на постійне проживання в Київ (1890). Зібрання цього товариства відбувалися в помешканнях Лисенків, Старицьких, Косачів, Кониського. У січні 1905 р. Олена Пчілка у складі представницької делегації від України поїхала до Петербурга з клопотанням про відміну заборон українського друку. Відміна заборони друку відкрила нові можливості для пожвавлення громадсько-політичної роботи, публіцистичної та літературної діяльності Олени Пчілки, скерованої на захист національних прав українського народу, на боротьбу проти російського шовінізму. Національно-визвольна революція вдихнула нові сили письменниці. Всі зусилля Олена Пчілка віддає вихованню шкільної молоді в українському національному дусі: відвідує школи, проводить з учнями бесіди, організовує вечори пам'яті Т. Шевченка, М. Драгоманова та ін., стає фактично «позашкільною» учителькою. На цей час припадає плідна робота в дитячій драматургії: «Дві п'єси для дитячого театру» («Весняний ранок Тарасовий», «Казка зеленого Гаю»), опера «Дві чарівниці» (1917), «Щасливий день Тарасика Кравченка» (1920), «Мир миром» (1921), «Киселик» (1921), «Кобзареві діти», «Без'язикий», «Боротьба» та ін., які виставлялися в Гадячі, Могилеві-Подільському.