90. Франкова версія «Каїна»

Розповідь про першозлочин у Франка набуває драматично напруженого емоційного і психологічного звучання. Це дозволяє зосередити увагу не на тому, що сталося (згідно з канонічним варіантом), а на тому, що й як відбувалося після домінантної події. І. Франко в поемі “Смерть Каїна” фактично створив новий сюжет, у якому розвиток дії розгортається за двома лініями. Перша лінія – зовнішня, коли автор описує безцільні мандри Каїна по пустелі, а потім у напрямі раю. Другий напрям розвитку дії – внутрішні монологи. Монологи Каїна розгортають сюжет твору найбільшою мірою, оскільки до кінця поеми (до зустрічі з Лемехом) він самотній. Каїн зробив висновок, що знання не вороже життю, воно повинне забезпечувати життя. Франків герой нарешті знайшов відповідь на питання: у чому щастя. Кульмінацією роздумів і вагань Каїна стало відкриття потреби служіння високим ідеалам, любові до людей (монологи “А що ж те дерево життя?”, “Я бачив: скоро хто плоду з дерева життя вкусив”, “Боже! Невже це правда?”). Франків Каїн зробив два головних висновки. По-перше, він відкрив джерело життя – почуття і велику любов. По-друге, знання виявляється вторинним, лише відкривши в собі любов, можна скористатися знанням. письменник залишив кожному читачеві вибір особисто осмислювати смерть Каїна. Основна причина драматичних емоційно психологічних і моральних переживань Каїна є усвідомленням свого абсолютного роз’єднання з людством.