8. Історичні поеми Куліша.

Кулішу належить ряд поем на історичні теми, зокрема українсько-турецькі («Магомет і Хадиза», «Маруся Богуславка»), та ін («Григорій Сковорода», «Куліш у пеклі» і т. д.), в яких виявляється концепція письменника — туркофільство, що змінила слов’янофільство і русофільство, які розчарували його. Куліш оспівує який народ добросусідський, культурний і високо моральний. Проте всі ці твори, як і надруковані пізніше уривки із знищених пожежею поем («Хуторні Недогарки»), не представляють нічого художньо видатного. «Великі проводи» (з віршів «Досвідки», 1862), де Куліш виводить ідеалізованого героя-лицаря козака голку, що коливається між своєю козацької братією, до якої у нього негативне і навіть презирливе ставлення, і польським панством, до якого він тягнеться.  Важливе місце в багатогранній художній спадщині П.Куліша займають твори, присвячені минулому України, зокрема трьохсотрічній історії Запорізької Січі. Цією темою письменник цікавився протягом усього свого творчого шляху, починаючи з 1843 p., коли він працював над поемою "Україна".поема "Україна", де основну увагу зосереджено на змалюванні героїчних постатей запорізьких гетьманів XVI - першої половини XVII століть, що захищали край від турецько-татарської та польської експансії. Герої твору виступають втіленням національного духу, борцями за волелюбні прагнення українського народу, людьми, які свідомо жертвували життям в ім'я соціальної свободи і політичної незалежності. Зі сторінок поеми запорізьке козацтво постає як ідеал суспільно-політичного життя українського народу. На жаль, Кулішеві не вдалося здійснити свій задум на належному мистецькому рівні. Після усвідомлення творчої невдачі він покинув працю, довівши поему до часів Богдана Хмельницького. Можливо, іншою причиною припинення роботи над твором було небажання торкатися теми українсько-російських відносин. Однак незважаючи на це, поема залишається цінним свідченням про тогочасні ідейні погляди письменника.  До збірки "Досвітки" входить також поема "Великі проводи" присвячена подіям 1648 p. У творі майстер слова виразно показав внутрішні суперечності у таборі повсталих. З одного боку, це реєстрові й надвірні козаки, що перейшли на сторону Хмельницького (панцерний полк Голки), аз іншого, - "бурлаки, лугарі, дейнеки", "гайдамаки". Запорізьке козацтво змальовано як несвідома маса, засліплена жадобою помсти і грабунку. Головний герой поеми даремно намагається приборкати низькі інстинкти голоти, привчити неорганізовані юрби повстанців до порядку та дисципліни.