9. Поезія є.Плужника: мотиви, особливості індивідуального стилю

Євген Павлович Плужник (літературний псевдонім Кантемірянин; 14(26) грудня 1898 — 2 лютого 1936) — український письменник, поет, драматург, перекладач. У 1923 р. під псевдонімом Кантемирянин опублікував перші вірші в газеті «Більшовик» і журналі «Глобус». У 1926р. вийшла його збірка «Дні». Поет став членом літературного угруповання «Ланка». У 1927 р. з'явилась збірка його поезій «Рання осінь», наступного року був надрукований його перший і єдиний прозовий твір — побутово-психологічний роман «Недуга». Закінчив у 1929 р. роботу над третьою збіркою поезій —«Рівновага», яка тоді так і не вийшла. У 1948 р. за кордоном окремим виданням вийшла збірка «Рівновага». У 1979 р. у Мюнхені було перевидано всі збірки разом. Сірий колір є домінантним у поезії Євгена Плужника. Сучасне – це вік пасивності і екзистенціальної загубленості людини в сірому світі, йому передував вік страждань, щедро зрошений кров’ю на тлі активності людини, здатності до боротьби. З цього випливає протиставлення: сірий колір – онуки – сучасники, червоний, колір крові – діди. Шлях від сірого до червоного – це шлях ретроспекції. У першій збірці поета “Дні” знайшли відображення події громадянської війни та повоєнного часу, але Плужник на перше місце поставив не класові чи політичні проблеми, а ідею абсолютної цінності людського життя, несхитний протест проти жорстокості й безглуздого розливу людської крові. Поезія збірок «Рання осінь» (1927) та «Рівновага» (1933) — лірична, а точніше, переважно інтимно-особистісна, глибоко психологічна за характером. Плужник — великий майстер передавати особливості різних станів душі людини. Настрій збірок «Рання осінь» та «Рівновага» суттєво відрізняється від збірки «Дні»: здебільшого це медитативні, елегійні твори;у цих збірках багато творів пейзажної лірики, яка неодмінно, хоча б на рівні підтексту, співвідноситься з долею людини.