86. Соціально-побутові поеми Франка(«Панські жарти», «Сурка»).

Соціально гострий сюжет розгортає І. Франко в пое­мі «Сурка» (1889). Як свідчить сам письменник, поема «Сурка» викликана до життя двома обставинами: розпо­віддю арештанта, який відбував ув’язнення разом в І. Франком, та тугою за власними дітьми. «Написана вона в тюрмі,— писав І. Франко до М. Драгоманова 16 вересня 1891 р. про поему,— в самі тяжкі години, ко­ли мені здавалося, що прийдеться пропадати з гризоти. Ба- жалося віддихнути згадкою про дітей, та, власне, ся згад­ка найдужче мучила, бо бачилось їх самих, покинутих і безпомочних, мов те старченя в снігу. От тут і підверну­лося оповідання конокрада Гершона про Сурку, і я взяв йо­го живцем та й обробив віршами болгарських пісень». Найширшою за проблематикою і найбільше викінче­ною зі всіх «галицьких образків» е поема-епопея І. Фран­ка «Панські жарти» (1887). В поемі змальовано галицьке село напередодні реформи 1848 р. Проте явища, зобра­жені в творі, точніше їхні соціально-економічні джерела не зникли і в епоху, коли писав І. Франко свій твір. За­лишки кріпосницької системи в галицькому селі у всій різноманітності — економічна залежність селян від помі­щиків, безправ’я, темнота і затурканість, низький рівень свідомості,— все це залишилось майже в первісному ви­гляді ще у 80-х роках XIX століття і навіть пізніше. Тому поема І. Франка «Панські жарти» мала у повній мірі актуальне значення для сучасності Франка. Основна ідея твору — показ кріпосницьких відносин У галицькому селі в сорокових роках минулого століття. І. Франко підкреслює, що напередодні реформи, коли частина поміщиків зрозуміла, що кріпацтво є гальмом розвитку продуктивних сил країни.